Перед вирішальним штурмом? Яким було літо на фронті для України і Росії та що принесе осінь

Весняно-літня наступальна кампанія російської армії не принесла їй значних успіхів на полі бою. Вона показала, що Москва може зіткнутися з новими для себе проблемами вже в найближчі місяці. Про що йдеться?

Наступальну кампанію армія Росії розпочала наприкінці травня, коли кількість боєзіткнень, які фіксує ЗСУ, почала триматися вище 200 за день.

Якщо керуватися цим параметром, то сплеск активності ЗС РФ прийшовся на початок липня, коли на фронті щодня відбувалося по 270-290 боїв, але ближче до кінця серпня він став спадати.

На початок вересня українське командування повідомляло про приблизно 220 боїв.

Найбільша кількість фіксувалася в Донецькій області біля Костянтинівки і Добропілля.

Тут російській армії вдалося досягти найбільших успіхів протягом літа.

Однак важливо інше – площа захопленої території в ході цього наступу не просто в десятки раз менше торішніх показників, але й фактично не зростає другий місяць поспіль.

Крім того, протягом літа українським армійцям вдалося провести декілька контрнаступальних операцій, зокрема на Олександрівському, Запорізькому, Лиманському і Куп'янському напрямках (в районі селища Дворічна).

За підрахунками OSINT-аналітиків з DeepState та "Інституту вивчення війни" (ISW), протягом літа РФ змогла захопити 235 -270 кв.км. Це майже в 4 рази менше, ніж за той самий проміжок часу минулого року.

До того ж тут не враховано те, скільки територій армія РФ втратила цьогоріч. Згідно із заявами української влади, площа звільнених земель в 2026 році майже наблизилась до площі окупованих.

Володимир Зеленський каже, що станом на кінець серпня РФ змогла захопити з початку року майже 990 кв. км, а втратила 820.

"Вважаємо, що у 2026 році вийдемо на рівну кількість тимчасово окупованої росіянами і звільненої нами кількості кілометрів української території", - сказав він.

Ще один показник – безповоротні втрати (вбиті, важко поранені, полонені) російської армії, про які в щоденному режимі повідомляє український генштаб. В липні-серпні вони досягли рекордних 40-43 тисяч осіб на місяць.

В сукупності ці дані можуть свідчити про те, що російський наступ починає стагнувати.

Зростання втрат без суттєвого просування вглиб оборони противника може призвести до виснаження російських військ, а це згодом - до втрати стратегічної ініціативи.

"Літній наступ агресора не набув оперативного розмаху, прориву української оборони не сталося", - описує цю ситуацію полковник запасу ЗСУ, експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.

Старший науковий співробітник Фонду Карнегі Майкл Кофман називає ситуацію, що склалася цьогоріч "найкращою для України з 2023 року".

"Не хочу малювати надто райдужну картину, але загалом для України у цій війні намітився якщо не переломний момент, то як мінімум поворот на краще", – зазначив аналітик в подкасті One Decision на початку серпня.

Водночас він наголосив, що РФ все ще не має наміру зупиняти наступ і попереду місяці важких боїв.

Яка ж ситуація на фронті

Дійсно, попри зростання втрат і загалом зниження темпів наступу, армія РФ все ще зберігає ініціативу на більшості ділянок. В першу чергу в Донецькій області.

Тут після втрати Покровська навесні українські армійці зосередились на обороні останнього великого міста в західній частині Донбасу – Добропілля.

Влітку потужне російське угруповання, яке складають дві загальновійськові армії РФ, почали рух в напряму цього населеного пункту і спромоглися наблизитися до його околиць.

Наприкінці серпня міноборони РФ заявило про взяття села Ганнівка, що є фактично східним передмістям Добропілля.

Оприлюднені кадри бойової роботи українських підрозділів підтверджують проникнення кількох груп російських штурмовиків до цього населеного пункту, однак залишається питанням, чи вдалося армії РФ закріпитися в ньому.

Також військові ЗСУ визнають наявність противника в селищі Білецьке на південь від Добропілля. Про його захоплення міноборони РФ прозвітувало наприкінці липня.

На цей час зусилля російської армії зосереджені на тому, щоб знайти можливості для перерізання траси Добропілля-Краматорськ.

Цю операцію Кремль вже намагався здійснити рік тому, але тоді ЗСУ провели контрнаступ на цій ділянці і відкинули противника.

Перерізання траси дозволить РФ поступово рухатися в тил українського угруповання, яке обороняє "пояс фортець" Слов'янськ-Краматорськ-Дружківка-Костянтинівка.

Водночас російські армійці намагаються наблизитись до цих міст також з південного і східного напрямків.

Очільник Кремля Володимир Путін заявляв, що протягом літа військам РФ вдалося повністю захопити Костянтинівку, а біля Краматорська і Слов'янська пробити першу лінію української оборони, наблизившись до цих міст на відстань 1,5-4 км.

Українська влада це заперечує.

Що стосується Костянтинівки, то джерело у військовому командуванні ЗСУ повідомило ВВС, що в місті досі залишаються "десятки" українських позицій. Бої тривають в центральній і північній частині населеного пункту.

До Словʼянсько-Краматорської агломерації, за словами джерела, російській армії ще треба подолати від 8 до 10 км.

Для захисту міст створені потужні угруповання під командуваннями генералів Андрія Білецького і Дениса Прокопенка.

Заступник голови Офісу президента з військових питань Павло Паліса заявив, що Кремль поставив завдання завершити захоплення Донбасу до 31 грудня 2026 року.

Військове командування РФ, за його даними, назвало більш реалістичними терміни до 31 березня 2027 року.

Генерал Паліса впевнений, що армії Росії не вдасться виконати завдання ні до першої, ні до другої дати.

Розтягнення сил і тактика інфільтрації

Впершись в українську оборону на Донеччині, російське командування спробувало розтягнути сили противника на інших ділянках фронту.

В першу чергу мова йде про створення так званої "буферної зони" в прикордонні Сумської і Харківської областей. Про цю задачу Путін оголосив ще навесні 2025 року.

Протягом минулих місяців російській армії вдалося пробитися через кордон відразу на декількох ділянках, зокрема, поряд з селищем Козача Лопань (Харківська область) і Рясне (Сумська область). Однак розвинути цей успіх РФ не спромоглась. Українські Сили оборони зупинили просування противника вглиб, хоча і не змогли його вибити з власної території.

Така ситуація "тягни-штовхай", що склалася цьогоріч, мала ще один ефект – посилення "пропагандистських операцій" російської армії.

Мова про так звані інфільтрації окремих надмалих груп штурмовиків в невеликі села в тилу української території для зйомок постановочних відео про начебто встановлення контролю над цими населеними пунктами.

Ця тактика яскраво проявилась ще наприкінці минулого року, коли генштаб РФ тричі рапортував про "взяття Куп'янська", що не відповідало дійсності.

Розрідження оборонних порядків на окремих ділянках фронту призвело до стрімкого масштабування цієї практики влітку.

Як приклад, Україна і Росія майже одночасно звітували про наступальну операцію на Олександрівському напрямку, яка, зрозуміло, відбувалася в кардинально протилежних векторах.

Це призвело до того, що карта російського генштабу стала відрізнятися від українського на десятки кілометрів.

Наприклад, відстань між крайнім населеним пунктом, про взяття якого на Олександрівській ділянці фронту відзвітувало міноборони РФ, і населеним пунктом, про звільнення якого повідомив генштаб ЗСУ, складає 30 км.

OSINT-аналітики звертають увагу, що такі проникнення поодиноких російських військ найчастіше не призводять до утримання території. Однак українське командування змушене залучати штурмові підрозділи для зачистки сіл, в які вдалося проникнути ворогу.

Ще один яскравий приклад – заяви Путіна і міноборони РФ від 2 вересня про начебто взяття міста Святогірськ (Донецька область). Насправді цей населений пункт за 10-12 км від лінії фронту, і російська армія навіть не наблизилась до його околиць.

Акцент на тили

Відсутність проривів на фронті призвела до того, що обидві сторони перемкнули увагу на операції в тилу противника.

Першою це зробила українська влада, яка наприкінці травня оголосила про так званий "логістичний локдаун" для російських військ на Півдні.

Мова йшла про початок кампаній щоденних атак міддл-страйк безпілотниками на російські вантажівки на основних логістичних шляхах півдня Запорізької, Херсонської і Донецької областей, а також в Криму.

Операція мала певний успіх, однак ближче до середини літа РФ збільшила кількість мобільних вогневих груп і посилила захист цих шляхів.

Це знизило ефективність українських ударів.

Паралельно з цим Сили безпілотних систем ЗСУ почали дві свої операції - також на південному напрямку. За допомогою БПЛА були атаковані близько сотні танкерів і кораблів, які курсували Азовським та Чорним морем.

Також СБС почали компанію ударів по енергетичних об'єктах в Криму. Це призвело до руйнування і пошкодження десятків підстанцій і відповідно проблем з енергозабезпеченням півострова.

На суші Україна за допомогою deep-strike безпілотників провела компанію зі знищення логістичних центрів великих російських маркетплейсів Wildberries i Ozon, а також продовжила періодично атакувати НПЗ в тилу РФ, зокрема влітку цього року українські дрони дотягнулися до найвіддаленішого нафтопереробного заводу в Омську, що за 2700 км від українських кордонів.

Росія зі свого боку також сфокусувала зусилля на ураженні українського тилу.

Протягом трьох місяців літа вона використала рекордну кількість балістичних ракет для атак на Київ і Одесу, а наприкінці серпня почала компанію зі щоденних масованих нальотів реактивних дронів на столицю України та її передмістя.

Цілями нальотів ставали логістичні центри продовольчих і фармацевтичних компаній, поштові термінали і склади.

В Чорному морі РФ вдалося фактично заблокувати судноплавство в українські порти, зокрема і так званий "зерновий коридор", який Київ використовував для експорту своєї сільськогосподарської продукції.

Що буде далі

Заяви керівництва України і Росії вказують на те, що восени 2026 очікується не затухання, а ескалація конфлікту.

Президент Зеленський оголосив про "закриття неба над Росією", а Путін назвав це "державним тероризмом".

Питанням залишається те, як саме Україна спробує "закрити небо" і чи має вона достатньо засобів - мова, вочевидь, про далекобійні БПЛА - для реалізації свого задуму.

Також саме на осінь 2026 року заплановано перше бойове застосування потужної і далекобійної балістичної ракети FP-9. Принаймні, її виробник компанія Fire Point, неодноразово публічно анонсувала саме цю подію.

Що стосується Росії, то її очільник Володимир Путін вже заявив, що його армія готується атакувати енергетичну інфраструктуру України.

Зважаючи на критичний дефіцит зенітних ракет Patriot у Києва, можна очікувати, що основним ударним засобом Москви будуть сотні балістичних ракет "Іскандер-М", а також реактивні дрони.

На полю бою сплеск активності може відбутися в жовтні-листопаді.

Погіршення погодних умов може знизити ефективність основної української зброї – ударних і розвідувальних БПЛА. Це, своєю чергою, дає шанс армії РФ на успішну реалізацію своєї переваги в живій силі.

В цей період вона може зав'язати бої безпосередньо в житловій забудові Слов'янська, Краматорська. Дружківки і Добропілля.

Але питання, чи збережеться ця перевага Росії в найближчі місяці.

Рекордні втрати ЗС РФ протягом червня-серпня можуть вплинути на її наступальні спроможності.

Відносно швидко виправити ситуацію дозволить лише нова мобілізація.

Але, судячи з останніх заяв Путіна, в Кремлі розглядають це як крайній захід.