"Забута імперія". Як Росія колонізувала Каліфорнію

Майже 30 років частина Сономи в Каліфорнії перебувала під владою царської Росії та відіграла ключову, хоча й маловідому роль у формуванні США.

За дві години їзди мальовничою дорогою на північ від Сан-Франциско лежить Крѣпость Россъ.

Після того як я проїхав крізь туман мостом Золоті Ворота, дорога повела мене повз вигорілі на сонці виноградники до віддаленого узбережжя Сономи.

Ліворуч Каліфорнія стрімко спадала до Тихого океану, а з валунів, що виступали з пінистого прибою, кричали тюлені. Праворуч круто здіймалися скелі, а уздовж серпантину росли гігантські секвої.

Раптом на тлі синього океану з'явилася самотня каплиця з двома банями, увінчаними православними хрестами.

Я вийшов із машини й пішов стежкою повз кириличний вказівник до дерев'яного укріплення на кшталт прикордонного форту, збудованого на висоті 46 м над морем.

"Ласкаво просимо до Форт-Россу (Крѣпость Россъ), південного краю Російської імперії", – сказав Кріс Кімсі, археолог із Каліфорнійських державних парків.

Щороку мільйони мандрівників вирушають шосе Pacific Coast Highway, щоб проїхати однією з наймальовничіших доріг США уздовж усього узбережжя Каліфорнії. Але мало хто з них усвідомлює, що тут, на відокремленому мисі за 145 км на північ від Сан-Франциско, прихована пам'ятка часів, коли частиною Каліфорнії керувала царська Росія.

Я цього не знав, і, судячи з моторошної порожнечі Форт-Россу, не я один.

"Навіть більшість каліфорнійців не знають, що Росія колись мала колонію в Каліфорнії", – розповів мені пізніше Кент Лайтфут, антрополог із Каліфорнійського університету в Берклі.

"Усі знають про іспанців і мексиканців, але майже ніхто нічого не знає про росіян тут. Це щось на кшталт забутої імперії", - додав він.

Хоча деякі американці пам'ятають, що найбільший штат США, Аляска, майже 70 років був частиною Росії, єдина постійна заморська колонія Російської імперії, відома як Російська Америка, у 1812-1842 роках простягалася й до Каліфорнії.

Ба більше, росіяни оселилися в Каліфорнії за десятиліття до того, як це зробили мешканці щойно створених незалежних Сполучених Штатів.

Форт-Росс задумувався як житниця для російських поселень на Алясці, які потерпали від нестачі продовольства. Водночас він став джерелом гарячих дискусій щодо планів російської експансії по всій Північній Америці.

Початок Російської Америки

Поки європейські держави у XVI-XVII століттях розширювалися на захід, Росія просувалася на схід. Уже в 1640-х роках російські торговці хутром та найманці дісталися через Сибір до тихоокеанського узбережжя.

Ця хвиля призвела до появи постійних російських поселень на островах і узбережжі Аляски.

У 1799 році імператор Павло I офіційно закріпив права імперії на Аляску, надавши хартію Російсько-американській компанії. Створена за зразком Британської Ост-Індської компанії, ця комерційна структура контролювала не лише торгівлю хутром, а й усю Аляску як корпоративну колонію.

Однак виникла проблема: поки компанія багатіла на хутрі морських видр, колоністи голодували, оскільки в більшій частині вкритого кригою аляскинського ландшафту неможливо було вести сільське господарство.

Тож російські поселенці вирушили на південь у пошуках теплішого клімату та торговельних партнерів серед іспанців.

Каліфорнійська мрія

У квітні 1806 року директор Російсько-американської компанії Микола Рєзанов, чию колонію переслідував голод, а команду косила цинга, завів корабель "Юнона" в затоку Сан-Франциско.

Коли судно наближалося до найпівнічнішого іспанського поселення в Каліфорнії, іспанський солдат через рупор попросив ідентифікувати судно.

"Росія", – пролунала відповідь.

Саме цього іспанці чекали майже 40 років.

Хоча Іспанія заявила свої права на всю Каліфорнію ще у 1542 році, фактично вона почала освоювати ці землі лише в 1769-му після повідомлень про те, що російські торговці хутром швидко просуваються через аляскинські острови.

Щоб стримати просування росіян і британців, Іспанія створила вздовж узбережжя ланцюг президіо – військових форпостів, почавши із Сан-Дієго.

"Експансію всієї Верхньої Каліфорнії багато в чому стимулювали росіяни, – каже Лайтфут. – Іспанці нервували через їхній рух на південь. Тому заснування Сан-Дієго, Санта-Барбари, Монтерея та Сан-Франциско стало реакцією на присутність росіян на Алясці".

Під час шеститижневого перебування в Сан-Франциско 42-річний державний діяч Рєзанов отримав від іспанців достатньо продовольства для порятунку голодних колоністів на Алясці, заручившись із 15-річною дочкою іспанського коменданта Сан-Франциско.

Повертаючись через Золоті Ворота, він зрозумів, що все північне узбережжя Каліфорнії не захищене й значно сонячніше за Сибір чи Аляску. Так народився план поширити Російську Америку на Каліфорнію.

У 1812 році після років таємного вивчення узбережжя 25 росіян і 80 мисливців з-поміж корінних народів Аляски оселилися на плато над Тихим океаном на території сучасного округу Сонома.

Тут вони спорудили поселення сибірського типу з каліфорнійської секвої під прапором із двоголовим орлом.

Дослідження російської Каліфорнії

Сьогодні далека колишня російська колонія в Каліфорнії - самотнє й сюрреалістичне місце.

За 19 км від найближчого міста й мобільного зв'язку із залишків колись жвавого поселення відкривається велична панорама океану.

За два дні у Форт-Россі, історичному парку площею 3400 акрів, я нарахував лише 14 інших відвідувачів. Окрім рідкісного дзвону каплиці Святого Миколая, тишу тут порушував лише шум хвиль під скелями.

"У Форт-Россу є якась магія, – каже Робін Джой Веллман, яка майже 30 років працювала в системі державних парків Каліфорнії. – Це певною мірою загадка, але коли люди його відкривають для себе, кажуть, що це одне з найкрасивіших місць, які вони будь-коли бачили".

Територія розташована на розломі Сан-Андреас, і той самий землетрус, що зруйнував Сан-Франциско у 1906 році, знищив значну частину первісного дерев'яного форту.

Однак експозиції частково відтвореної фортеці дають яскраве уявлення про життя на прикордонні російського Дикого Сходу.

Центром колонії був укріплений частокіл, де в казармах за парканом висотою 3,6 м мешкали офіцери, солдати та чиновники компанії.

Кімсі провів мене до двох блокгаузів із гарматами, достатніми для контролю над узбережжям.

Він пояснив, що, хоча росіяни обрали це місце для захисту від можливого нападу іспанців, між двома імперіями ніколи не було збройного зіткнення, і вони навіть залежали одна від одної.

"Росіяни й іспанці перебували на далеких окраїнах своїх надто розтягнутих імперій. Обидві сторони потребували того, що могла надати інша, тому вони вели нелегальну торгівлю", – каже Кімсі.

На складах під стелею сушилися шкури морських видр вартістю по 100 доларів кожна, призначені для Китаю, Європи та іспанської Каліфорнії.

Під куполом однієї з найстаріших православних церков Західної півкулі невелике поселення поступово перетворилося на космополітичну колонію з лазнями, пекарнями та приблизно 60 будівлями.

"Це було жваве, плюралістичне торговельне поселення, де разом жили люди різного походження й говорили багатьма мовами, – каже Лайтфут. – Частокіл був лише верхівкою айсберга. Усе найважливіше відбувалося за його межами".

За межами форту

Коли ми з Кімсі вийшли за частокіл, він пояснив, що до 1830-х років населення колонії наблизилося до 400 осіб, і вона стала одним із найрізноманітніших місць у Каліфорнії - і практично всі там працювали на Російсько-американську компанію.

Тут алеутські та кодіакські мисливці жили з корінними каліфорнійськими жінками, креоли змішаного російсько-європейського походження одружувалися з кашая помо та береговими мівоками, а людей ховали поруч на Старому російському цвинтарі.

Порівняно з іншими європейськими колоніями це суспільство було відносно толерантним.

"Росіяни не приїхали сюди, щоб "цивілізувати", як це робили іспанці", – каже Кімсі, який підтримує звʼязок із місцевими корінними громадами.

Ми спустилися до бухти у формі півмісяця, де поряд працювали бондарі, теслі та ковалі, яких компанія привезла навіть із Фінляндії та Гаваїв.

"Саме тут були побудовані перші морські судна Каліфорнії", – каже він.

Тут також виготовили першу в Каліфорнії цеглу, скло та вітряки.

Форт-Росс став центром виробництва в Каліфорнії. Росіяни обмінювали ці дефіцитні товари на продовольство для своїх поселень на Алясці, одночасно допомагаючи суперникам заселяти Каліфорнію.

Ця мілководна бухта також була відправною точкою, звідки вантажні човни та мисливці на байдарках відправлялися до головного глибоководного порту колонії за 35 км на південь у Рум'янцеві (сучасна затока Бодега-Бей) та до промислової станції біля узбережжя Сан-Франциско на Фараллонських островах.

У міру зростання Форт-Россу в Російсько-американській компанії все гучніше закликали реалізувати рекомендацію Рєзанова щодо приєднання всього західного узбережжя Північної Америки до Росії.

У 1821 році імператор Олександр I видав указ про російський контроль над територією від сучасного Орегону до Аляски.

Майбутній шостий президент США Джон Квінсі Адамс негайно заперечив. Його попередження Росії про те, що Америки "більше не є об'єктом для нових європейських колоніальних утворень", стало одним із фундаментальних принципів зовнішньої політики США – Доктриною Монро, яка виступає проти іноземного втручання в Західну півкулю.

Пізніше ми з Кімсі піднялися до саду, який росіяни почали з одного персикового дерева у 1814 році.

Із сотень посаджених ними дерев і культур досі збереглася лише одна гілка 200-річної капулінської вишні.

Проте російська спадщина в сільському господарстві значно більша, ніж багато хто усвідомлює.

"Саме росіяни в 1817 році висадили перший виноград у тому місці, що нині є округом Сонома", – каже Меган Джонс, офіційна винна бібліотекарка Сономи.

За її словами, хоча Сонома нині вважається "колискою сучасного американського виноробного руху", саме російські торговці завезли сюди нині рідкісний сорт Mission і виробляли невеликі партії легкого червоного вина.

Попри всі нововведення, Форт-Росс так і не досяг двох головних цілей: не став прибутковим і не зміг забезпечити продовольством голодну Аляску.

На початку 1820-х років алеутські мисливці майже винищили місцеву популяцію морських видр, а туманне узбережжя й гризуни дозволяли збирати лише 13 тонн пшениці на рік у період 1826-1833 років.

Коли керована британцями Компанія Гудзонової затоки у 1839 році погодилася постачати Аляску товарами зі своїх поселень на Тихоокеанському північному заході, це стало початком кінця царської Каліфорнії.

Через два роки швейцарський емігрант Джон Саттер купив у росіян будівлі та майно Форт-Россу за 30 тисяч доларів.

Частину споруд він розібрав і використав для створення власного поселення в Сакраменто.

Через сім років після того, як росіяни відпливли на Аляску, випадкова знахідка на землях Саттера розпочала Каліфорнійську золоту лихоманку.

Каліфорнійська спадщина Росії

Сьогодні нагадування про царське минуле Каліфорнії все ще можна знайти дорогою на північ від Сан-Франциско.

Один із найвідоміших районів міста, Russian Hill, отримав назву від могил моряків Російсько-американської компанії, знайдених там під час золотої лихоманки.

Історичний знак у Бодега-Бей вказує місце, звідки росіяни вирушали до своєї аляскинської столиці Ново-Архангельська.

Понад мільйон людей щороку відвідують долину Російської річки, щоб плавати, ходити в походи та куштувати одні з найкращих вин США.

"Росіяни називали цю річку Слов'янкою, і вона була однією з головних артерій, які вони використовували для освоєння регіону", – каже Сукі Вотерс, нащадок народу кашая помо та власниця компанії WaterTreks.

Пливучи на каяку повз морських котиків і мігруючих пеліканів, вона переказувала історії своєї прапрабабусі, яка жила ще за часів появи росіян.

"Тисячами років Форт-Росс був сезонним рибальським поселенням Метіні, – каже вона. – Коли росіяни вперше прибули сюди, старійшини назвали їх "Підводним народом", тому що з вершини урвища здавалося, ніби вони з'явилися просто з-під океану".

Пізніше того дня я пройшов повз кириличні вивіски, частокіл і слободу Форт-Россу до самотньої лавки на краю урвища.

Дивлячись через Тихий океан, я думав, скільки днів знадобилося б, щоб дістатися Росії.

Але коли в повітрі пролунав далекий дзвін каплиці, я згадав слова Веллман.

"Те, що маленька частинка Росії була просто тут, у Каліфорнії, - дивовижно. Ми не маємо цього забувати".