Епоха танків завершується. Як і чому Україна хоче їх повернути на поле бою

Танки і загалом бронетехніка стрімко втрачають свою роль на полі бою в російсько-українській війні. Відбувається це через засилля дешевих і ефективних безпілотників, зокрема оптоволоконних, які не дають цій техніці навіть підійти до переднього краю, не кажучи вже про ефективну бойову роботу. В командуванні ЗСУ налаштовані переломити тренд на "вразливість танків" найближчим часом.

Сучасні збройні конфлікти по усьому світу все більше перетворються на "війни дронів". Дешеві й ефективні, вони витискають на периферію бойових дій дороговартісні важкі броньовики.

Деякі з військових експертів загалі кажуть про "завершення ери танків", наголошуючи на тому, що це зброя "минулих воєн" і в сучасних протистояннях вони перетворюються з переваги на тягар.

Щоправда, цю позицію не поділяють в українському генералітеті.

Еволюція захисту

Понад чотири роки повномасштабної війни в Україні суттєво "прорідили" кількість танків як однієї, так і іншої сторони.

Наприклад, підрахунок українського генштабу показує, що станом на 3 червня РФ втратила майже 37 тисяч одиниць бронетехніки: близько 12 тисяч танків та 24,7 тисяч бойових броньованих машин.

За підрахунками міжнародного аналітичного проєкту Oryx, Україна за час війни втратила майже 6 тисяч одиниць бронетехніки, з яких близько 1,4 тисячі танків.

Це величезні цифри, які в десятків разів перевищують усю кількість бронетанкового озброєння, наприклад, таких великих європейських країн, як Франція та Німеччина.

Наразі щоб захиститися від дронів військовим як РФ так і України зазвичай доводиться обшивати бронетехніку масивними металевими конструкціями – так званими "мангалами".

Часто незграбні і неоковирні вони хоча б дають шанс довезти особовий склад до позицій, витримавши декілька влучань FPV-дронів.

Однак ці монструозні конструкції суттєво впливають на прохідність та ефективність танків та іншої "броні".

Це при тому, що зараз їх і так переважно використовують не для наступальних операцій, а для оборонних або як замінник артилерії, стріляючи із закритих позицій. Це коли танк стріляє не прямою наводкою, а по координатах на площині з укриття, мінімізуючи ризик удару у відповідь від противника.

При чому навіть такі операції проводяться переважно у сутінках чи за поганої погоди, щоб мінімізувати ризик виявлення розвіддронами противника.

Настав час змінювати захист танків і способи його застосування у сучасній війні, вважають експерти і військове командування.

Кінець епохи "мангалів"

"Усі ці "мангали" – тимчасове рішення. Ще далі нарощувати їх не має жодного сенсу", – каже ВВС News Україна співбесідник в українському військовому командуванні.

Річ у тім, що такі конструкції суттєво обмежують ефективність і саму суть бойової роботи бронетехніки.

Вона втрачає швидкість, прохідність, маневреність і не може ефективно підтримувати наступ піхоти на полі бою.

Крім того, подальше нарощення зовнішнього захисту – тих самих решіточних дашків над баштою танка, "париків" з дротів або приварених металевих плит по боках – може призвести до перевантаження і поломки машини.

Фахівець з бронетанкового озброєння Микола Саламаха каже, що такий зовнішний захист вже важить близько 3 тонн. Це близько до межі, коли танк перестане нормально функціонувати.

"Для легкої бронетанкової техніки – МТЛБ, БМП, БТР – це (зовнішній захист, - Ред.) має бути не більше 1,5-2 тонни, для важкої техніки, тобто танків, не більше 5 тонн", – пояснює він в розмові з ВВС News Україна.

"Далі починаються проблеми з ходовою частиною, підвіскою, трансмісією і потужністю двигуна. Тобто нарощування "мангалів" до безкінечності неможливе", – додає він.

Ще однією проблемою є те, що захисні конструкції бронетехніки не уніфіковані – кожний підрозділ робить їх такими, яким забажає і з огляду на власні уявлення про ефективність захисту.

Хоча в перші роки повномасштабної війни українські фахівці спробували розробити уніфікований "капюшон" для бронетехніки. Це була складна металева конструкція з сіток, яка закривала верхню частину машини.

Однак питання їх масового використання вперлося в якість виробництва і матеріалів, каже Микола Саламаха.

"Щоб воно працювало абсолютно коректно, ці сітки мають бути негорючі, тобто не повинні загорятися від вибуху боєприпаса, і не нести небезпеку для об'єкта, який вони захищають. Вони також повинні витримувати декілька уражень з різних напрямків", – каже він.

За його словами, зараз українські танкісти конструюють зовнішній захист "броні", виходячи з наявних матеріалів і власного досвіду. Про створення комплектів, які будуть підходити абсолютно для всіх танків і загалом броньованої техніки, мова поки що не йде.

Співбесідник ВВС News Україна у командуванні ЗСУ каже, що перші моделі "мангалів" вже давно не актуальні, оскільки захищають танк лише зверху, а в останні роки стрімко зросла кількість уражень бронетехніки в нижню частину.

Це робиться переважно за допомогою маневренних оптоволоконних FPV-дронів чи навіть НРК (наземний роботизований комплекс).

"Геймчейнджер" війни?

Якщо подальше нарощування пасивного захисту неможливе, то треба перейти до активного захисту бронетехніки.

Мова про створення української системи КАЗ (комплекс активного захисту), яка б сама відслідковувала і на відстані знищувала безпілотники (та інші загрози), які атакують бронетехніку.

Це дозволило б завести "броню" назад в "кілл-зону" на фронті, налагодити логістику і навіть спробувати повернутися до давно забутих практик механізованих штурмів.

"Зараз в нашому фокусіу – комплекс активного захисту техніки. Без нього неможливо відновити маневреність військ", – заявив ВВС News Україна представник вищого командування ЗСУ.

За його словами, в українських розробників вже є перспективні напрацювання, які необхідно в найближчий період протестувати і довести до практичного використання.

Ці системи захисту, наголосив він, стосуються не лише важкої броні, але й НРК, які в останні місяці масово використовуються для логістики на фронті.

Однак значна частина їх знищується в "кілл-зоні" від ударів ворожих БПЛА, тому гостро стоїть питання підвищення їх живучості.

На початку травня заступник головнокомандувача ЗСУ, бригадний генерал Андрій Лебеденко заявив, що українська система КАЗ взагалі може стати "геймченджером" війни.

"Сьогодні напрямок активного захисту озброєння і військової техніки від ворожих ударних дронів є критично важливим. Ми шукаємо ефективні рішення. Маємо рухатися шляхом інтелектуальних систем захисту, а не просто нарощувати броню на важкій техніці", – сказав він під час конференції "Drone Autonomy 2026".

Заступник головкома зазначив, що необхідно об'єднати в одну систему як засоби виявлення та ідентифікації дронів, так і засоби їх ураження.

"У нас уже є окремі елементи - сіткомети, розумні турелі - але вони не об'єднані в єдину систему. Саме така інтегрована система може стати тим геймчейнджером, який змінить перебіг війни", - заявив генерал Лебеденко.

Що таке КАЗ

Комплекси активного захисту – це система, яка включає в себе радіолокаційні станції (РЛС) або оптичні станції, для виявлення повітряних загроз, обчислювальну систему, яка їх відслідковує, ідентифікує та розраховує траєкторії ураження, та пускові установки чи турелі, які стріляють перехоплювачами, щоб збити загрози на підльоті.

Однак ці системи почали створювати, коли основними загрозами для "броні" були протитанкові гранати і керовані ракети.

Але як захистити великі танки від маленьких дронів – це нерозв’язана проблема, над якою зараз активно працюють не лише українські, але військові фахівці інших країн, зокрема Росії, США, Німеччини та Ізраїлю.

Останній найбільш просунувся у цьому питанні, створивши такі системи КАЗ як Trophy та Iron Fist. Вони вже пройшли випробування на полі бою під час бойових дій на Близькому Сході.

Створені на початку 2000-х, вони демонструють високу ефективність проти ракет і гранат, але їх використання в сучасних умовах проти FPV показало суттєві проблеми.

Так, в соцмережах можна побачити багато кадрів безперешкодного ураження ізраїльських танків Merkava, захищених системою Trophy, дронами бойовиків "Хезболли" під час боїв в Лівані. Комплекс активного захисту, як видно, просто не встигає завадити цим ураженням.

Основна складність полягає в тому, що системі КАЗ важко вчасно виявити і вірно прорахувати траєкторію для ураження відносно повільних, але маневрених і невеликих за розмірами FPV-дронів.

Крім того, постає питання боєкомплекту. Якщо Trophy має систему перезаряджання, то Iron Fist навпаки такої системи немає, але може випускати весь запас своїх снарядів-перехоплювачів, щоб відбити залповий вогонь. Інша річ, що витрата усіх перехоплювачів на один залп може зробити машину фактично беззахисною перед наступним ударом.

Свої перспективні розробки антидронових КАЗ представили виробники ОПК з Німеччини і Росії. Щоправда, безпосередньо на полі бою жодна з них ще не довела свою ефективність.

Українські розробки

Про українські комплекси активного захисту відомо мало.

Як зазначає фахівець з бронетанкової техніки Микола Саламаха, декілька років тому вітчизняні фахівці створили КАЗ "Заслон", але його так і не прийняли на озброєння. За його словами, система мала проблеми з точністю, механікою приводів та швидкодією, а також була залежною від західних комплектуючих.

"В Україні виробництво подібних систем не налагоджене і я не думаю, що найближчим часом воно буде налагоджене. Тому поки що рано вести мову, що найближчим часом Україна здатна буде виробляти той самий "Заслон" чи хоча б його аналог", – вважає експерт.

В березні 2026 року профільне видання Defense Express повідомило, що українська система виявлення дронів I-SEE розглядається як основа для майбутнього українського комплексу активного захисту для бронетехніки. Таку інформацію ЗМІ повідомили самі розробники цієї системи.

I-SEE - це система виявлення дронів, що базується на використання штучного інтелекту та машинного зору для візуального виявлення БПЛА. Вона не тільки виявляє їх, але й забезпечує автоматичний супровід захопленої цілі, а згодом – ураження протидронними засобами.

Про розробку власного комплексу активного захисту заявляли і представники українського виробника НРК "Змій" - компанія Rovertech.

За їхнім задумом, сенсори за допомогою штучного інтелекту мають виявляти дрони навколо НРК і відстрілювати в їх сторону сіткомети. Важливі нюанси - цей КАЗ має бути недорогим, але водночас повинен чітко ідентифікувати ціль, не допускати хибних спрацювань і мати високу точність влучань.

Якщо розробникам вдасться вирішити всі проблемні питання, а також інтегрувати свої комплекси для роботи на рухомих об'єктах в складних умовах бойових дій, то Україна може отримати суттєву перевагу.

Йдеться не лише про безпеку логістики і ротацій, але й про те, щоб повернути танкам їхню унікальну роль на війні.

"Немає іншого засобу крім танку, щоб здійснювати безпосередню вогневу підтримку піхоти, яка наступає. Кожне піхотне відділення не зможе підтримувати в наступі екіпаж БПЛА, в якого в наявності 20-30 дронів. Просто не буде такої кількості екіпажів. А у танка чи у бойової машини піхоти боєприпасів буде достатньо, щоб забезпечити виконання цього завдання", – каже Микола Саламаха.

При цьому він наголошує:

"Інша річ, що поки що ніхто не може знайти той спосіб дій і спосіб захисту танкової техніки, щоб забезпечити її використання в тих масштабах як це було 10-12 років тому".

На його думку, це проблема буде обов'язково вирішена, але не раніше ніж за 1-2 роки.