Брудні руки зміцнюють здоров'я за тижні

Занурення рук у землю, торкання трави, дерев чи моху може мати несподівану користь для здоровʼя - від шкіри до всієї імунної системи.

Я щодня фанатично вирушаю на довгу прогулянку до найближчого парку.

Там безліч різних дерев, за якими цікаво спостерігати, навесні змінюється розмаїття запашних квітів, а повітря наповнює спів птахів.

Але зазвичай на цьому сенсорний досвід і закінчується. Якими б брудними не стали мої черевики, додому я зазвичай повертаюся з чистими руками.

Однак дослідження показують, що варто було б простягнути руку й торкнутися дерев, кущів та ґрунту, повз які я зазвичай проходжу.

Міра Гренроос, екологиня та дослідниця впливу природи на здоров'я з Фінського інституту довкілля, попросила учасників експерименту протягом 20 секунд терти руки ґрунтом, торфом і мохом. Вона виявила, що кількість і різноманіття мікроорганізмів на їхній шкірі зросли - навіть після того, як вони сполоснули руки водопровідною водою.

"На вигляд їхні руки були чистими, - каже вона, - але зміни були величезними".

Ідея про те, що на нашій шкірі має бути більше бактерій, може здаватися не надто привабливою.

Але коли поруч живе розмаїття мікроорганізмів, вони стримують одне одного й захищають нас від більш небезпечних патогенних бактерій. Численні дослідження показують, що контакт із природним матеріалом - наприклад, ґрунтом і рослинами - простий спосіб збільшити різноманіття мікроорганізмів на шкірі. І це корисно не лише для самої шкіри, а й для імунної системи.

Двадцять секунд - це зовсім недовго.

Я із задоволенням зупинилася б під час прогулянки, щоб торкнутися кори дерева або присісти на траву. Але що довший контакт, то краще, каже Гренроос, адже в її експерименті "мікробіота шкіри дуже швидко поверталася до стану, близького до того, в якому була раніше".

Результати свідчать, що тривалий або регулярний контакт шкіри з природою може істотно змінювати те, що відбувається на поверхні нашого тіла і всередині нього.

Гра в багнюці

Забруднені руки - звична річ для дітей у дитячому садку Aurinkolinna в центральній Фінляндії.

Щодня вони проводять щонайменше кілька годин надворі, на ігровому майданчику серед дерев: бігають між кущами й деревами, лазять по канатах, будують замки з піску, хлюпаються в калюжах і набирають жмені землі та деревної тріски.

Наприкінці дня вони вкриті багнюкою з ніг до голови. Тепер науковці досліджують, як це може впливати на їхнє здоров'я. Аналізуючи мікроорганізми на шкірі, у слині та випорожненнях дітей, а також зразки крові й волосся, дослідники вивчають, що відбувається з їхньою імунною системою протягом трьох років, коли діти щодня контактують з природою.

Aurinkolinna - один із 43 дитячих садків у Фінляндії, які беруть участь у дослідницькому проєкті Vahvistu. Він ґрунтується на нещодавньому дворічному дослідженні під керівництвом фахівчині з екології Мар'ї Рослунд.

У 2016–2017 роках вона перенесла частину лісової підстилки на територію дитячого садка - разом із торфом та ящиками для висаджування рослин - і протягом 28 днів, а потім через рік вимірювала вплив такого середовища на бактерії шкіри, слини та кишківника дітей, які регулярно там гралися.

Порівняно з дітьми, які гралися на заасфальтованому майданчику, у тих, хто грався на лісовій підстилці, через рік на шкірі було більше різноманітних мікроорганізмів.

Це важливо для шкіри. Збільшення різноманіття бактерій може перешкоджати домінуванню хвороботворних бактерій і таким чином підтримувати баланс мікробної спільноти, каже Рослунд.

"Хвороба - як диктатор, а здорова шкіра - як демократія", - каже дослідниця.

Дослідження Рослунд показало, що на шкірі дітей, які гралися на лісовій підстилці, було менше потенційно небезпечних мікроорганізмів.

Імовірно, це пояснюється тим, що велика кількість і різноманіття інших мікроорганізмів витісняють ці "погані" бактерії. "Коли всього іншого так багато, для патогенів залишається менше місця", - каже вона.

Здорова шкіра - здоровий організм

Турбота про шкіру має значно глибший вплив на здоров'я.

Стан шкіри може впливати на гормональну активність, серцево-судинні захворювання і навіть когнітивні функції. Зокрема, дослідження дедалі частіше показують, що контакт шкіри з різноманітними бактеріями може впливати на нашу імунну систему.

Рослунд запропонувала групі маленьких дітей гратися в пісочниці, наповненій ґрунтом із різноманітним мікробним складом, тоді як інша група гралася у зовні такій самій пісочниці, але з менш різноманіттям мікроорганізмів.

Як і можна було очікувати, у дітей, які гралися в пісочниці з мікробним середовищем, зросло різноманіття певних бактерій на шкірі.

Але зміни відбулися також у показниках роботи імунної системи, цитокінах, у зразках крові цих дітей. Вони свідчили про покращення імунної регуляції - тобто здатності імунної системи боротися із загрозами, не реагуючи на них надмірно.

Саме ці та схожі результати досліджень надихнули команду проєкту Vahvistu. У дитячому садку Aurinkolinna за державні кошти переоблаштували майданчик: замість гравію там тепер деревна тріска, збільшилася піщана зона, з'явилися дерев'яні доріжки, а також залишилися берези та сосни, які росли там раніше.

Дослідження в проєкті Vahvistu підтверджують так звану гіпотезу біорізноманіття - ідею про те, що повітря, рослини та ґрунт, багаті на різноманітні мікроорганізми, відіграють важливу роль у формуванні мікробіому людини і, відповідно, впливають на наше здоров'я.

Уже давно висловлюється припущення, що втрата біорізноманіття в навколишньому середовищі може бути однією з причин нинішнього зростання кількості захворювань, пов'язаних з імунною системою. Дослідження Рослунд може допомогти пояснити, як і чому це відбувається.

Вона виявила, що особливо важливу роль відіграє одна з груп бактерій - гамапротеобактерії.

Коли діти гралися на майданчику з лісовою підстилкою, різноманіття гамапротеобактерій на їхній шкірі зростало.

За словами Рослунд, це зростання було пов'язане зі збільшенням кількості регуляторних Т-клітин - білих кров'яних клітин, які допомагають контролювати й підтримувати баланс імунної системи та відіграють важливу роль у запобіганні аутоімунним захворюванням.

Поки що точно не зрозуміло, що це означає для захворювань, пов'язаних з роботою імунної системи, таких як екзема, астма чи алергія.

"Ми поки не можемо сказати, що якщо ви контактуєте з природою, то, наприклад, у вас не буде астми. Але, схоже, такий контакт може зменшувати ймовірність розвитку подібних порушень імунної системи", - каже Гренроос.

Зелені пальці

Ці переваги для здоров'я спостерігають не лише у дітей.

В одному з досліджень дорослих попросили вирощувати овочі в приміщенні протягом зими. Частина учасників використовувала ґрунт із різноманітним мікробним складом, інші - схожий на вигляд, але бідний на мікроорганізми ґрунт.

Протягом місяця вони щодня доглядали за рослинами та їли вирощений урожай. У тих, хто використовував ґрунт із різноманітним мікробним складом, збільшилося різноманіття бактерій на шкірі, а також кількість протизапальних цитокінів у крові - тоді як у другій групі таких змін не спостерігали.

Такий вид садівництва "є хорошим прикладом доступного для кожного способу контакту з природою, і було досить несподівано побачити, що такий контакт справді вплинув на роботу імунної системи", - каже Гренроос.

В іншому дослідженні науковці встановили "зелені стіни" з живих рослин у фінських офісах і через два тижні виміряли їхній вплив на працівників. Вони виявили, що різноманіття мікроорганізмів на шкірі зросло, а рівень прозапальних цитокінів у крові знизився. Також на шкірі збільшилася кількість мікроорганізмів Lactobacillus, які важливі для здоров'я шкіри.

Гренроос застосовує результати своїх досліджень і у власній родині.

"Коли я виходжу на вулицю з дітьми і вони хочуть назбирати шишок чи палиць, я не кажу їм: "Ні". Я дозволяю їм приносити їх додому й гратися з ними там".

За словами Гренроос, нам варто застосовувати цей підхід і до наших міст.

"(Міста. - Ред.) потрібно облаштовувати так, щоб люди могли контактувати з природою. Було б добре, якби частина такого контакту відбувалася ненавмисно - щоб людям не потрібно було спеціально вирішувати піти на природу, а вони стикалися з нею дорогою на роботу чи до школи", - каже вона.

Науці ще належить з'ясувати, як саме контакт із природою впливає на імунну систему.

Але для Гренроос уже отриманих результатів достатньо, щоб виправдати брудні руки й заляпаний багнюкою килим. "У цьому мало ризику і багато користі", - каже вона.

Можливо, ці результати нагадують нам усім: варто простягнути руку й торкнутися вкритого мохом дерева, сісти на траву і не боятися трохи забруднитися в багнюці.