"Нам бракувало грошей на будинок, тому ми купили його разом із незнайомцями"

Родина Пуллманів ліворуч, а родина Вілкоксів праворуч сидять разом на дивані.
Підпис до фото, Родини Пуллманів (ліворуч) і Вілкоксів придбали спільний будинок невдовзі після знайомства
    • Author, Девід Сільверберг
    • Role, Бізнес-кореспондент ВВС
    • Reporting from, Toronto
  • Published
  • Час прочитання: 4 хв

Коли Елізабет і Том Вілкокс зрозуміли, що ніколи не зможуть дозволити собі придбати будинок, про який мріяли для себе та двох дітей, вони вирішили ризикнути.

Вони хотіли знайти іншу пару з маленькими дітьми - незнайомців - і запропонувати їм купити нерухомість навпіл та жити там усім разом.

Вілкокси мешкали у Ванкувері, де ціни на житло вже давно є одними з найвищих у Канаді. Вони відчайдушно хотіли придбати будинок із заднім двором, де могли б гратися їхні діти.

"Ми хотіли будинок із подвір'ям, де помістився б батут, у районі, звідки можна пішки дістатися до потрібних місць. Але ми не могли собі цього дозволити", - каже Елізабет, менеджерка проєктів у сфері охорони здоров'я.

З бюджетом у мільйон канадських доларів (700 000 доларів США) вони могли розраховувати хіба що на невелику квартиру з балконом.

Тоді Елізабет і спала на думку ідея придбати житло разом з іншою родиною.

"Ми заощадили десятки тисяч"

Вони розмістили оголошення в електронній розсилці місцевого агентства нерухомості, але минуло два роки, перш ніж вони нарешті познайомилися з родиною, з якою знайшли спільну мову, - Ешлі Пуллман, її чоловіком та двома дітьми.

У 2023 році родини Вілкоксів і Пуллманів спільно придбали окремий шестикімнатний будинок із заднім двором за 1,85 млн канадських доларів.

Дві родини порівну внесли початковий внесок у розмірі 250 000 канадських доларів і досі навпіл сплачують щомісячний іпотечний платіж - 3900 канадських доларів. Вони також порівну ділять рахунки за комунальні послуги та інші витрати, зокрема на необхідний ремонт будинку.

За словами Елізабет, така домовленість заощадила обом родинам "десятки тисяч доларів".

Ешлі Пуллман ліворуч та Елізабет Вілкокс стоять перед своїм спільним будинком
Пропустити Подкаст і продовжити
Подкаст: Я тебе врятую
Я тебе врятую

Подкаст BBC News Україна про роботу й людські долі медиків під час війни.

Усі епізоди

Кінець Подкаст

Хоча офіційної статистики щодо кількості людей, які купують житло з тими, кого раніше не знали, немає, Парімал Госал каже, що в Торонто бачить значне зростання зацікавленості в такому варіанті через високі ціни на нерухомість.

Госал - засновник і генеральний директор Husmates, застосунку та вебсайту, які допомагають жителям найбільшого міста Канади знайти людей, з якими можна потенційно придбати житло спільно.

За його словами, це можна розглядати як "фінансові відносини, у яких немає місця емоціям".

Невідомо, наскільки поширене це явище в інших країнах світу. Девід Голлінгворт із британського іпотечного брокера L&C каже, що сам із такими випадками не стикався, але вважає, що таке трапляється і у Великій Британії, хоча це "дуже нішеве явище".

"Пам'ятаю, що ще до пандемії Covid-19 в одному з лондонських пабів організували захід для знайомств - щось на кшталт швидких побачень, але для людей, які хотіли придбати будинок із незнайомцем, - каже він. - Не знаю, наскільки успішною була ця ініціатива".

Фото будинку крізь гілки дерев
Підпис до фото, Родини Вілкоксів і Пуллманів склалися, щоб придбати щоб придбати будинок у Ванкувері

Через три роки родини Вілкоксів і Пуллманів кажуть, що їхній спосіб спільного проживання досі себе виправдовує.

У кожної родини є власні приватні приміщення, зокрема окремі кухні, але вони спільно користуються великою вітальнею на нижньому поверсі, в одному з кутків якої облаштовано домашній спортзал, а також спільною морозильною камерою.

"Якщо хтось каже, що йде тренуватися, ми знаємо, що якийсь час туди краще не заходити. І це ніколи не було проблемою", - каже Елізабет.

Ешлі погоджується, що жодних проблем немає.

"Можливо, це самовпевненість, але ми з чоловіком відчували, що належимо до тих людей, які могли б жити з незнайомцями", - каже вона.

"Ми проводимо домашні збори"

Сабріна Боумен, незалежна бізнес-консультантка з Торонто, із 2018 року є співвласницею будинку разом із двома іншими людьми. Коли вона підписала документи й переїхала туди, одного з двох інших співвласників вона ще не знала.

Сабріна не хоче розкривати точні фінансові подробиці, але каже, що вони вирішили розподілити початковий внесок та іпотечні платежі відповідно до рівня доходів кожного.

За її словами, будь-які побутові суперечки можна вирішувати на ранньому етапі завдяки відкритому обговоренню.

"Для нас важливо мати налагоджені механізми спілкування, щоб обговорювати все, що відбувається в будинку", - каже вона.

Вони регулярно проводять домашні збори, на яких обговорюють домашні обов'язки, фінансові питання, святкування днів народження та будь-які розбіжності.

"Чудово бачити, як люди відверто говорять про те, що може викликати в них дискомфорт, і разом знаходять розв'язання проблеми", - каже Сабріна.

Сабріна Боумен, двоє інших співвласників її будинку та собака на фото у вітальні
Підпис до фото, Сабріна Боумен каже, що важливо відкрито спілкуватися

І у випадку з будинком Сабріни в Торонто, і з нерухомістю родин Вілкоксів та Пуллманів у Ванкувері є юридичні угоди на випадок, якщо хтось захоче продати свою частку й виїхати.

В обох угодах визначено розумні строки попередження про такий намір. А в договорі Сабріни передбачено, що співвласник, який виїжджає, спершу має запропонувати тим, хто залишається, викупити його частку.

Таня Вокер, юристка з питань нерухомості з Торонто, каже, що такі юридичні гарантії вкрай важливі.

"Потрібен юридично зобов'язувальний документ, а не купа електронних листів і повідомлень у Facebook, які буде надто складно зібрати докупи, якщо виникне суперечка", - каже Вокер.

Тим часом Елізабет Вілкокс каже, що жодна з родин не визначила, як довго вони житимуть у будинку.

"Усі ми дуже задоволені й самим форматом проживання, і місцем, тож переїхати було б важко", - каже вона.

Я не можу передати словами, що відчувала, коли вперше побачила, як діти стрибають на батуті або бігають колами по нашій зеленій галявині", - додає Елізабет.