"Путін-підліток", "упертий" Зеленський і зрада своїх: що Байден розповів у мемуарах

Автор фото, Getty Images
- Author, Відділ новин
- Role, ВВС News Україна
- Published
- Час прочитання: 6 хв
17 листопада виходять мемуари 46-го президента США Джо Байдена під назвою Promise Me, America ("Пообіцяй мені, Америко"). У них він згадує чотири роки свого президентства, розповідає про союзників і тих, хто йому протидіяв, про зустрічі з Володимиром Путіним, непрості стосунки з Володимиром Зеленським і суперечки з Біньяміном Нетаньягу.
Як зазначає видавництво, Байден написав цю книжку, щоб пояснити свої рішення в один із найскладніших періодів сучасної історії США. Він також відверто розповідає про те, чого йому вдалося досягти, з якими труднощами довелося зіткнутися і які особисті втрати пережити.
Американські видання, які прочитали книжку ще до її виходу, звертають увагу на те, що Байден і досі переконаний: більшість його рішень були правильними. Зокрема, він не відступає від своєї позиції щодо двох найбільш суперечливих рішень за час президентства. Йдеться про виведення американських військ з Афганістану та намір знову балотуватися у 2024 році. Від участі у виборах він зрештою відмовився.
Втім, деякі з найцікавіших уривків мемуарів присвячені не самому Байдену, а світовим лідерам, з якими йому довелося мати справу.
Путін - "наче підліток", Зеленський - "похмурий і впертий"

Автор фото, Getty Images
Найяскравіше враження від зустрічей із Володимиром Путіним у Джо Байдена, схоже, залишила манера поведінки російського президента.
Як пише Wall Street Journal, Байден описує тон Путіна під час розмов як "дратівливо-вередливий". За його словами, на зустрічах російський президент любив розвалитися в кріслі й удавати, що йому все байдуже. Поводився він "наче підліток".
Не менш відверто Байден пише і про Володимира Зеленського.
Колишній президент США визнає, що акторський досвід Зеленського добре підготував його до ролі глави держави під час війни. Водночас особисте спілкування з українським президентом, судячи зі спогадів Байдена, не завжди було легким.
Він згадує, що під час приватних розмов Зеленський часом був "похмурим і впертим", а дякував американському лідерові рідше, ніж той очікував.
Ці спогади цікаві ще й тим, що йдеться про двох президентів, відносини з якими відіграли важливу роль у зовнішній політиці адміністрації Байдена. Однак у мемуарах вони постають не лише як політичні партнери чи опоненти, але і як люди, з якими колишньому президенту США доводилося спілкуватися особисто.
Рішення знову балотуватися, поразка і зрада з боку своїх

Автор фото, Getty Images
У своїй книжці Байден пояснює, чому вважав, що у 2024 році ще міг знову поборотися за посаду президента.
Як пише оглядач Atlantic Метт Вайзер, Байден згадує дві події, які переконали його, що побоювання щодо його віку та фізичного стану перебільшені.
Перша - виступ із щорічним зверненням до Конгресу у 2023 році. Друга - несподіваний візит до Києва, який відбувся за два тижні.
Поїздка до української столиці під час повномасштабної війни стала для Байдена доказом того, що він іще здатний виконувати обов'язки президента.
У спогадах про цей візит він згадує і побутові дрібниці. Наприклад, сендвічі з арахісовою пастою та джемом, які взяв із собою в дорогу, а також захоплення українськими залізницями. Atlantic нагадує, що Байден давно любить подорожувати потягами.
Провал на теледебатах із Дональдом Трампом у червні 2024 року, після яких у Демократичній партії почали вимагати замінити кандидата, Байден пояснює кількома причинами.
Як пише Atlantic, Байден скаржиться, що за кілька днів до дебатів погано почувався. Щоправда, підозри на коронавірус не підтвердилися. До того ж він був виснажений тривалими поїздками й переживав важкий період через судовий процес над сином Гантером.
У книжці Байден визнає, що під час дебатів збивався з думки, але не вважав це катастрофою. Він сподівався, що зможе краще показати себе на наступних етапах передвиборчої кампанії.
Однак однопартійці почали тиснути на нього, вимагаючи вийти з перегонів. Публічно вони залишали остаточне рішення за Байденом, але за лаштунками наполегливо переконували його відмовитися від участі у виборах.
Особливо активно, за словами Байдена, діяли тодішня спікерка Палати представників Ненсі Пелосі та лідер демократичної більшості в Сенаті Чак Шумер.
Байден зізнається, що сприйняв дії давніх союзників як особисту зраду.
Atlantic також звертає увагу на докладний перелік телефонних розмов, які Байден провів після оголошення про вихід з президентських перегонів.
Серед тих, кому він телефонував, були Білл Клінтон, конгресмени та губернатори.
Але у цьому списку немає двох особливо помітних імен - Ненсі Пелосі та Барака Обами.
Трамп: то ворог, то майже друг
У своїх мемуарах Байден приділяє чимало уваги своєму головному політичному супернику - Дональду Трампу.
Як випливає з уривка книжки, який опублікувало видання Atlantic, Байден вважає Трампа особисто відповідальним за події 6 січня 2021 року, коли прихильники республіканця штурмували Капітолій.
На думку Байдена, Трамп очолив спробу заколоту, а те, що він зробив, "має переслідувати його до самої смерті".
Байден також критикує перші кроки Трампа після повернення до Білого дому. Зокрема, перегляд кліматичної політики та помилування учасників штурму Капітолія. Усе це, а також інші рішення Трампа, на переконання Байдена, становить загрозу для американських державних інституцій і демократичних принципів.
Але в мемуарах постає і зовсім інший Трамп.
Байден згадує, що після перемоги Трампа на виборах 2024 року вони зустрілися в Овальному кабінеті. Тоді Дональд поводився напрочуд привітно. Він навіть сказав, що якби не політика, вони, мабуть, стали б добрими друзями й разом грали б у гольф.
Байден зізнається, що така поведінка політичного суперника його спантеличила. Зустріч, на яку спочатку відвели пів години, зрештою тривала майже дві години.
У мемуарах також є лист, який Трамп залишив Байдену в Білому домі після завершення свого першого президентського терміну.
Хоча сам Трамп і його прихильники не визнали результатів виборів, у листі він тепло відгукується про наступника, дякує йому за службу американському народу та бажає успіхів на посаді президента.
Байден називає тон цього листа надзвичайно приязним і теплим.
Непрості сторінки зовнішньої політики: Ізраїль та Афганістан

Автор фото, Anadolu via Getty Images
Про свої стосунки з одним з ключових союзників США - прем'єр-міністром Ізраїлю Біньяміном Нетаньягу - Байден пише без особливої теплоти.
Як зазначає Wall Street Journal, колишній президент США визнає, що між ними не було особливої довіри.
Деякі політичні прийоми ізраїльського прем'єра Байден порівнює з методами Трампа. На його думку, Нетаньягу міг перекручувати факти й використовувати демократичні інститути у власних інтересах.
Оглядачка New Yorker Емі Девідсон Соркін пише про епізод, у якому Байден розповідає про свої розмови з Нетаньягу після 7 жовтня 2023 року. Тоді американський президент звертав увагу Нетаньягу на становище цивільних Гази, а Нетаньягу, як пише Байден, давав обіцянки, яких не міг або не збирався дотримуватися.
На думку Девідсон Соркін, цей епізод порушує питання не лише про дії ізраїльського прем'єра, а й про те, чи міг сам Байден тоді домогтися від нього виконання своїх вимог.
Натомість про рішення вивести американські війська з Афганістану Байден пише майже з гордістю. Він визнає, що цей крок критикували як його противники, так і союзники.
Опір він зустрів навіть всередині власної адміністрації. Однак Байден запевняє: якби довелося ухвалювати це рішення знову, він вчинив би так само.
Перші відгуки про книжку
Видання, які вже встигли прочитати книжку, у своїх рецензіях сходяться на думці: відвертості в ній значно менше, ніж можна було очікувати.
Метт Вайзер з Atlantic описує мемуари як розповідь політика, який досі переконаний у власній правоті, майже ні про що не шкодує і болісно сприймає вчинки колишніх союзників.
У Wall Street Journal також зауважують, що Байден використовує книжку, зокрема, щоб звести давні політичні рахунки. Водночас він майже не переглядає своїх рішень з найбільш суперечливих питань.
Емі Девідсон Соркін з New Yorker назвала свою рецензію ще промовистіше: "Джо Байден досі заперечує реальність".
На її думку, колишній президент міг би написати важливу книжку про те, як вік змінює людину, яка звикла мати величезну владу, і як важко визнати, що з часом твої можливості зменшуються.
Але замість цього, пише журналістка, Байден переважно викладає власну версію подій і категорично відмовляється серйозно говорити про те, чому його однопартійці почали сумніватися в його здатності й далі виконувати обов'язки президента.
Особливо показовим оглядачі вважають епізод, у якому Байден згадує про свою реакцію на висновки спеціального прокурора Роберта Гура. Той розслідував справу щодо неналежного зберігання секретних документів.
У своєму звіті Гур назвав Байдена літньою людиною з поганою пам'яттю. У мемуарах колишній президент обурюється цими словами й вважає їх безпідставною образою.
Виходить, що книжка, яка мала пояснити рішення Байдена за чотири роки президентства, водночас показує, наскільки його власне бачення тих подій відрізняється від оцінок інших людей.
І якщо про Путіна, Зеленського, Нетаньягу та Трампа Байден охоче розповідає з критичними зауваженнями, то до власних рішень він значно поблажливіший.






















