"Це вже не про бізнес". Як кондитерська в Краматорську пече десерти на генераторах під КАБами

дівчина на тлі вітрини із солодощами
    • Author, Наталія Патрікєєва
    • Role, BBC News Україна
  • Published
  • Час прочитання: 7 хв

Чи випікали ви колись меренговий рулет на генераторах, коли немає світла вже 15 днів? На це питання ствердну відповідь має кондитерська Coffee house bakery з Краматорська. Тут, попри відсутність світла, газу та води, продовжують випікати солодощі та варити каву.

Власниця бізнесу Катерина Селедцова, яка сама вже не раз потрапляла під обстріли, зізнається, що ця робота давно не про заробіток.

Краматорськ до 2022 року було найбільшим промисловим містом неокупованої частини Донецької області. Тут проживало близько 180 тисяч людей, зараз - близько 20 тисяч. Від нової частини міста, що розташована східніше, до лінії фронту всього вісім кілометрів.

Щодня тут стає дедалі небезпечніше - росіяни обстрілюють місто КАБами та FPV-дронами.

Робота на генераторах та збитковий бізнес

Цю кондитерську знають у місті, як "рожеву". Вона працювала з 2020 року на вулиці Академічній, а влітку цього року переїхала в центр міста. Так безпечніше.

Колись тут продавали каву до 21:00. Потім до 19:00. Тепер графік роботи з 7 ранку до 16:00. Дописи Катерини з фотографіями кондитерської вітрини набирають тисячі уподобань у соцмережах, а люди дякують за те, що вона продовжує працювати.

Скріни з коментарями під дописом кондитерської
Підпис до фото, Скріни з коментарями під дописом кондитерської

Катерина Селедцова розповідає, що в старій частині міста світла майже не буває. Газу немає. Щоб заклад продовжував працювати, щодня потрібно 60 літрів палива для генераторів. Дістати його на місці неможливо — доводиться возити каністрами з Харкова.

Наприкінці робочого дня генератори вимикають, холодильники з десертами всю ніч тримаються на заряджених за день зарядних станціях.

Тут випікають майже все: наполеони (на які треба 12–15 спечених коржів), еклери, медівники, пироги, тарти. Не так давно припинили виробництво корпусних десертів, бо в таких умовах це просто фізично неможливо.

Катерина розповідає, що ціни довелося підняти до рівня харківських (американо — 70 грн, капучино — 90 грн). Це викликало хвилю нерозуміння як від цивільних, так і від військових. Люди стали ходити значно менше. Фінансово бізнес став збитковим.

"Від цивільних це риторика типу "все зрозуміло, ви налаштовані на воєнних, бо у них є гроші". Але це міф. Хлопці й самі кажуть: "Ну куди вже більше? І так грошей ні на що не вистачає". І це зрозуміло. Тому сильно підіймати ціни я просто не можу".

"Зараз цей бізнес вже не про гроші", — зізнається власниця.

До осені в кондитерській готували корпусні десерти - порційні солодощі, які мають тверду зовнішню оболонку
Підпис до фото, До осені в кондитерській готували корпусні десерти - порційні солодощі, які мають тверду зовнішню оболонку

Потрібно платити команді (2–2,5 тисячі гривень за зміну), купувати навіть технічну воду, утримувати генератори. Але зачинити заклад жінка не може.

"Коли приходиш, бачиш своїх гостей, які з тобою вже там по два, по три, а деякі по чотири роки і вони кажуть, Кать, не зачиняйся, будь ласка"

"Менталочка, напевно, що і на них тримається трішки моя, і на мені тримається їхня. Мені здається, що це якийсь такий взаємний процес".

Катерина намагається підтримувати свою команду, зараз, крім неї, в кондитерській працює троє людей.

"Я намагаюся від себе полегшити якісь їхні побутові негаразди. Для деякої частини команди я винайняла квартири в Харкові, щоб евакуювати їхні сім'ї, вони вже там. Діти співробітників виїхали. А так… Як я їх підтримую? Ну все, що від мене залежить, я роблю", — розповідає Катерина.

Хліб як терапія та мрія про кондитерське мистецтво

Пропустити Подкаст і продовжити
Подкаст: Я тебе врятую
Я тебе врятую

Подкаст BBC News Україна про роботу й людські долі медиків під час війни.

Усі епізоди

Кінець Подкаст

Кожен день Катерини починається о 6:00 ранку. Пошуки палива, води, продуктів, робота, а ввечері — спроби протопити холодне орендоване житло, де немає газу.

"Це не життя, це виживання", — розповідає жінка.

Коли стає зовсім важко, рятується випіканням хліба.

"Мені не треба давати в руки борошно, бо якщо ось я починаю, то все, поки борошно не закінчиться в місті, в усіх магазинах, я не зупинюсь", — жартує Катерина.

"Дрібна моторика рук під час замішування тіста — це те єдине, що допомагає хоч на трохи відволіктися від навколишньої катастрофи".

Жінка каже, що не бачить того, як змінюється рідний Краматорськ під час наближення фронту.

"Дуже багато людей фокусується на цих руйнуваннях. Я намагаюся навпаки бачити ці шматочки, які ще, скажімо так, цілі. Тому я взагалі сіток цих не бачу. В мене, напевно, так психіка працює. Я просто абстрагуюся і все", — розповідає жінка.

Водночас складно не зважати на моральний стан людей, бо вони "злі, голодні, їм холодно, в них немає води".

"Це все дуже ментально тисне, і кожному треба якось допомогти. Багато тварин, яких залишили. У нас є прихисток для них, так ми тільки встигаємо купляти мішки з кормом для того, щоб хоч якось все це підтримати".

Катерина Селедцова із сином
Підпис до фото, Катерина Селедцова із сином

За десять років роботи вона опанувала найрізноманітніші техніки й рецепти, але зізнається, що їй бракує живого професійного середовища та натхнення.

"Я дуже хочу на навчання. Хочу поїхати до світових кондитерів — наприклад, до Олів'є Бажара або Седріка Гроле, у яких я купувала онлайн-курси. Але це все онлайн. Я хочу цього живого спілкування, хочу побачити, як вони працюють, надихнутися, щось нове вивчити й покращити те, що вже вмію", — ділиться Катерина.

Нова Рожева у Харкові

Паралельно Катерина Селедцова намагається відкрити кондитерську в Харкові. Для неї це мрія про "роботу в кайф", де буде професійне обладнання і можливість готувати те, що зараз недоступне в Краматорську через постійний брак світла й води.

Проте запуск постійно відкладається — підрядники кажуть, що не вистачає робочих рук.

Катерина каже, живе із думкою, що з Краматорська їй навряд вдасться щось вивезти.

"Я завжди розраховую будь-який бізнес-план з тої точки, в якій в мене нічого нема. Нуль. Бо в будь-який момент може "прилетіти". По-друге, майже нереально зараз знайти фуру, яка заїде в місто. Тобто заїжджають якісь маленькі, але це не про масштабні перевезення, бо вони автоматично стають ціллю".

Від мобільних кав'ярень до КАБів та "сафарі" із дронів

Катерина Селедцова народилася в Шахтарську, але ще дитиною переїхала в Краматорськ. Тут виросла й здобула дві вищі освіти — фінансиста та юриста, проте за фахом так не працювала.

Власний бізнес започаткувала у лютому 2016 року, коли купила першу мобільну кав'ярню за шість тисяч доларів, а згодом відкрила другу й зібрала команду, більшість якої становили переселенці з окупованих міст.

Через два роки започаткувала власний заклад у Дружківці. Навчилася самостійно готувати десерти, відкрила кондитерський цех. Попри втрату того проєкту через конфлікт із власником приміщення та розлучення, відкрила у Краматорську Coffee house bakery.

У вересні 2025 року біля орендованого будинку Катерини розірвалися три КАБи, внаслідок чого жінка отримала контузію. Її син в той момент був у ванній кімнаті та не постраждав.

Після того Катерина звернулася до психолога і психіатра, сина відвезла до батьків у Харків.

Ще одним випробуванням стало нещодавнє влучання FPV-дрона в її автомобіль, коли жінка була всередині.

Машина Катерини після атаки дрона
Підпис до фото, Машина Катерини після атаки дрона

"Чи відремонтують — не знаю. Звичайно, відвезли в ремонт, але поки що нема розуміння, бо там електрика, вона горіла… Що розповідати? Звичайні будні в сафарі".

Оскільки машина пошкоджена, тепер логістика стала ще складнішою: щоб відвідати сина в Харкові та владнати всі робочі справи, доводиться просити авто в знайомих.

Раніше Катерина відповідала, що покине місто тоді, коли кондитерська стане неприбутковою. Зараз жінка каже, що не знає, коли та за яких умов виїжджатиме.

Київські кав'ярні позаздрили б

"Мені трохи шкода цих людей. Так, я люблю їхню каву, я люблю їхні десерти, але камон, виїжджайте! Відкриваєтеся в інших містах. Я впевнений, що у вас будуть клієнти і ви набагато спокійніше зможете вести свій бізнес", — розповідає про кондитерську військовий Олександр, який зараз живе у Краматорську.

Я запитую у нього, чи знає він про "рожеву" кав'ярню та як взагалі зараз у місті ситуація.

Його відповідь емоційна і, якщо коротко — все погано. Заклади почали закриватися починаючи з травня-червня цього року.

Чоловік розповідає, що місць, де можна приємно провести час, відпочити, побачитися з друзями, попити смачну каву почало ставати дедалі менше.

"Зараз в нас не те, що з кав'ярнями проблема, в нас з усім проблема. Толком немає де купити їсти. Немає газу. Мені здається, що на позиціях краще харчувався, ніж от зараз, коли я приїхав в Краматорськ на вихідні відпочити. В мене на районі залишилася одна кав'ярня. "Кав'ярня номер один" називається", — розповідає Олександр.

Він ходив туди ще два роки тому, але зараз помітно — власникам важко.

"Складно вести бізнес, коли немає води, світла, газу, але вони намагаються. Мені здається, навіть там змінилися власники. Хлопець, який зараз цим займається, з оптимізмом дивиться в майбутнє, тому що днями я бачив, що він заніс всередину ялинку. Дуже-дуже оптимістично".

Броньована машина проїжджає під сітками проти дронів, встановленими над вулицею в Краматорську, Україна, 13 листопада 2026 року. Ключові слова
Підпис до фото, Броньована машина проїжджає під антидроновими сітками, Краматорськ, 13 листопада 2026 року

Олександр каже, що відкрив для себе Coffee house bakery не так давно, коли вона працювала ще на старому місці.

"Там доволі класний, широкий вибір десертів. Такий, що багато київських кав'ярень відстають в цьому плані. Реально дуже смачно. Цінник, звісно, відповідний. Але, ну, йо-майо, живемо один раз, я не можу собі заборонити з'їсти щось смачне", — жартує чоловік.

Він погоджується, що в центральній частині міста працювати справді зараз безпечніше — принаймні не потрібно переїжджати через річку, адже мости останнім часом активно обстрілюють. Нову "рожеву" кондитерську він уже відвідував.

Водночас його не менше вражає, як власниця бізнесу так тримається за Краматорськ.

"Здається, вони працюють собі у мінус", — міркує Олександр.

І це йому не здається.