Чому неможливо зняти аналог "Друзів" для сучасної молоді

Жоден ситком не визначив свою епоху так, як "Друзі" - серіал 1990-х років про шістьох друзів двадцяти з лишком років, які живуть на Мангеттені. Він став найпопулярнішим портретом покоління X - людей, народжених між 1965 і 1980 роками.

Упродовж усіх десяти сезонів, з 1994 до 2004 року, середня кількість глядачів серіалу під час прямого ефіру ніколи не опускалася нижче 20 мільйонів. Лише фінальна серія зібрала близько 52,5 мільйона глядачів у США, що зробило її найпопулярнішим телевізійним епізодом 2000-х років.

Окрім цифр, "Друзі" мали величезний культурний вплив. Серіал започаткував модні зачіски ("Рейчел"), модні тенденції (сукні-комбінації) та крилаті фрази ("Як справи?" Джої).

І його популярність залишається стійкою: у звіті UCLA Teens and Screens 2025 Report "Друзі" посідають 16-те місце в списку улюблених фільмів і телешоу покоління Z поряд із сучасними хітами, такими як "Кейпоп-мисливиці на демонів" і "Літо, коли я погарнішала".

Але чи існує для покоління Z - людей, народжених у 1997-2012 роках - свій еквівалент "Друзів", який міг би розповісти про їхнє життя?

Хвиля ситкомів намагається відтворити атмосферу цього серіалу, зосереджуючись на хаотичному особистому та професійному житті сучасних молодих людей.

Серед них є серіал Мінді Калінг "Не годяться для роботи" про п'ятьох недавніх випускників у Мангеттені, а також другий сезон хаотичного, але затишного серіалу "Дорослі", який розповідає про спільне проживання п'ятьох друзів у Квінсі.

Серед інших серіалів, що наслідують модель "Друзів" межами Нью-Йорка - "Сексуальне життя студенток" про чотирьох подруг коледжу у Вермонті та зухвалий серіал HBO "Я люблю Лос-Анджелес" від інтернет-зірки Рейчел Сеннотт про людей, які мріють стати інфлюенсерами на Західному узбережжі.

Проте жодне з цих шоу не справило дійсно сильного враження. "Не годяться для роботи" вийшов у червні з помірною аудиторією та стриманими рецензіями, а цього тижня його офіційно закрили. "Сексуальне життя студенток" припинили у 2025 році після трьох сезонів.

"Дорослі" і "Я люблю Лос-Анджелес" отримали другі сезони, але не здобули нічого подібного до культурного значення ані "Друзів", ані сучасних серіалів, про які говорять усі, таких як "Білий лотос" чи "Пітт".

Ось п'ять причин, чому спроба створити нових "Друзів" здається нездійсненною мрією.

1. Складний сучасний телевізійний ландшафт

Ситкоми про покоління Z змагаються за увагу з величезним обсягом контенту та нескінченним скролінгом інтернету. Коли "Друзі" дебютували в 1994 році, відсутність численних мобільних екранів безумовно працювала їм на користь.

Згідно зі звітом Activate's 2026 Media Outlook Report, 43% представників покоління Z віддають перевагу YouTube або платформам короткого відео замість платних стримінгових сервісів (37%) чи традиційного телебачення (12%). Щойно шоу перестає захоплювати, персоналізовані алгоритми можуть миттєво запропонувати щось інше.

Крім того, якщо традиційні мережеві ситкоми мали понад 20 епізодів за сезон, частково для того, щоб їх було вигідно продавати іншим телеканалам для щоденних повторів, то сучасні ситкоми зазвичай значно коротші.

Усі нові серіали в стилі "Друзів" мають лише від восьми до десяти серій на сезон, а це означає, що часу, щоб просто проводити час із цими персонажами, недостатньо, - не кажучи вже про те, щоб їх полюбити.

2. Сценаристи, відірвані від реальності

Ще одна постійна проблема ситкомів про покоління Z полягає у відстані між героями та творцями шоу, які незмінно є міленіалами або старшими.

"Поки що небагато сценаристів покоління Z змогли пробитися на телебаченні", - зазначає Макс Гао, журналіст, який пише про індустрію розваг.

"Поки більше таких авторів не отримають платформу для власних історій, буде важко передати, що означає бути молодою людиною в сучасному соціальному та політичному кліматі", - додає він.

"Друзів" також писали люди старшого покоління, ніж їхні персонажі, але зображати сучасну молодіжну культуру, яка змінюється значно швидше, беззаперечно складніше.

Наприклад, спроби серіалу "Сексуальне життя студенток" використовувати лексику покоління Z ("Я роблю скріншоти, але своїм мозком") регулярно виглядали невлучними, вимушеними й застарілими.

"Не годяться для роботи" в цьому плані теж не спрацьовує: молодіжний сленг у ньому також звучить неприродно.

3. Відчай покоління Z важко перетворити на комедію

Глядачі зазвичай дивляться ситкоми, щоб відпочити та розслабитися, і "Друзі" безумовно виконували цю роль. Але створювати подібний комфорт, коли нинішня ситуація покоління Z зовсім не комфортна, складно.

"Це покоління пройшло через пандемію, економічний дефіцит і політичне середовище, яке є конфліктним і якому вони не довіряють", - каже BBC докторка Ялда Т. Улс, засновниця та генеральна директорка Center for Scholars & Storytellers при UCLA.

У США покоління Z має найвищий рівень безробіття серед усіх демографічних груп: можливостей для початку кар'єри стає менше, а штучний інтелект скорочує потребу в працівниках.

Для порівняння, покоління X входило на ринок праці в умовах оптимізму, пов'язаного з технологічним бумом, і в опитуваннях характеризувалося як "надзвичайно оптимістичне на особистому рівні".

Через це творці цих ситкомів змушені йти вузькою стежкою: показати нестабільний досвід дорослішання покоління Z, не перетворивши історію на надто похмуру.

У "Не годяться для роботи" тему відчаю молодих людей щодо працевлаштування порушують в епізоді, де перспективне прослуховування актора-початківця Кела (Ніколас Дюверне) виявилося проєктом із використанням ШІ для захоплення рухів. В іншому ж серіал здавався нещиро відірваним від суворих реалій сьогодення.

У другому сезоні "Дорослих" уже присутні професійні труднощі покоління Z, яких не було в першому сезоні. Зокрема, Біллі (Люсі Фреєр) протягом усього сезону безуспішно намагається знайти постійну роботу.

Ці ситкоми по-різному підходять і до житлових проблем покоління Z. Герої "Не годяться для роботи" живуть у зі смаком облаштованих сусідніх квартирах на Мангеттені, як і персонажі "Друзів". Але те, що в "Друзях" виглядало як безневинна мрія, сьогодні здається образливою фантазією.

"Дорослі", навпаки, точніше показує знижені житлові очікування покоління Z: усі п'ятеро друзів тісняться в трикімнатному будинку дитинства Саміра (Малік Елассал).

4. Проблема представлення різноманітності

Ситкоми про покоління Z також стикаються з викликом бути близькими широкій аудиторії.

За даними Pew Research Center, американці покоління Z є "більш расово та етнічно різноманітними, ніж будь-яке попереднє покоління".

Через це, каже Гао, "важко охопити різноманітність такого досвіду в межах одного ситкому".

На відміну від цього, у "Друзях" персонажі існували в набагато більш однорідному колі переважно білих та гетеросексуальних людей, що тоді було стандартом для масового телебачення.

"Сексуальне життя студенток" подавало відмінності в расі, етнічному походженні та сексуальній ідентичності як несуттєві, що виглядало поверхово.

Натомість "Дорослі" справді використовують різноманітність свого акторського складу та індивідуальність персонажів. Проте з погляду ситкому це може створювати відчуття відсутності чіткого фокусу.

Життя онлайн

Сучасні ситкоми в стилі "Друзів" не можуть ігнорувати всеосяжну присутність інтернету в житті покоління Z, але його зображення створює власні труднощі.

Текстові накладки на екрані стали візуально незграбними, тому ці шоу шукають інші способи показати всепоглинальний характер онлайн-життя або ж узагалі його оминають.

У "Дорослих" здебільшого вирішили майже не показувати екрани телефонів. Водночас серіал "Не годяться для роботи" майже не згадує застосунки для знайомств, хоча це дивно для серіалу, головною темою якого є бурхливе романтичне життя героїв.

Лише "Я люблю Лос-Анджелес" по-справжньому ставить сучасну цифрову культуру в центр оповіді, адже його дія відбувається серед одержимих телефонами інфлюенсерів та інших представників індустрії розваг.

Серіал на диво точно помічає онлайн-театральність, яка пронизує це покоління. Як каже одна з інфлюенсерок: "Якщо ти зупинишся хоча б на секунду, то зникнеш".

Однак ситком майже не пропонує глибшого осмислення подвійного життя покоління Z, яке проходить між "реальним" світом і світом онлайн, обмежуючись жартами про поверхове, зациклене на іміджі мислення інфлюенсерів.

Поки що "Дорослі" є найвлучнішим ситкомом про покоління Z, поєднуючи близьких глядачам персонажів із живим гумором. З огляду на сильні рецензії другого сезону буде цікаво побачити, як його сприйме аудиторія.

Та попри все, завдання показати покоління Z водночас смішно й автентично, а також знайти глядачів, які це оцінять, залишається надзвичайно складним.