Минуле Тимошенко, олігархи Ющенка, "ширка" з Януковичем, ганебні Харківські угоди. Інтерв'ю Соболєва BBC

Сергій Соболєв
Підпис до фото, Сергій Соболєв
    • Author, Софія Середа
    • Role, BBC News Україна
  • Published
  • Час прочитання: 10 хв

"Юля, тебе розводять, як котят!" – попереджав я Тимошенко про "ширку" з Януковичем".

Це – слова Сергія Соболєва, давнього соратника лідерки "Батьківщини".

Поруч із Тимошенко він майже 20 років, а знає її фактично усі 30.

"Да, вона була майже олігарх колись: по статкам, по впливу, тільки телебачення в неї тоді не було", – пригадує зараз він її зразка 1997 року.

Політичні шляхи Соболєва із Тимошенко остаточно зійшлись у 2006-му, коли він, розчарований діями президента Ющенка, став на сторону головної опонентки тогочасного глави держави.

"Я був офіційним представником Ющенка у парламенті, але місяцями не міг потрапити до нього на прийом, бо з його кабінету не вилазили Фірташ і Ахметов!", – емоційно тепер згадує ті часи Соболєв.

Саме змарнований шанс на швидке та ефективне реформування країни під час президентства Ющенка він називає зараз чи не найбільшою помилкою українських політиків за всі часи Незалежності.

Що ж до помилок Тимошенко і "Батьківщини", то, як не дивно, Соболєв їх не заперечує. Наприклад, визнає, що вона та її політсила особисто відповідальні за те, що привели у велику політику таких людей, як Королевську, Олійника чи Портнова.

До слова, саме останній, за припущенням Соболєва, міг штовхати Тимошенко на "ширку" з Януковичем.

Про можливість створення такого союзу, як додає сьогодні Соболєв, свого часу навіть серйозно говорили на фракції.

  • Чим усе завершилось?
  • Чому частина БЮТ пізніше все одно перебігла як "тушки" до "Партії регіонів"
  • Чому ще пізніше представники "Батьківщини" регулярно відвідували канали Медведчука, а сама Тимошенко привітно обіймалась із ним у стінах парламенту?

Про це і не тільки Сергій Соболєв розповів у великому інтерв'ю для проєкту BBC News Україна "Портрет Середи".

Нижче – скорочена версія розмови. Повне інтерв'ю дивіться тут:

Пропустити YouTube допис
Дозволити контент Google YouTube?

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть "Прийняти та продовжити".

Увага: BBC не несе відповідальності за контент зовнішніх сайтів. Контент YouTube може містити рекламу

Кінець YouTube допису

Пропустити Подкаст і продовжити
Подкаст: Я тебе врятую
Я тебе врятую

Подкаст BBC News Україна про роботу й людські долі медиків під час війни.

Усі епізоди

Кінець Подкаст

ВВС: Сім скликань Верховної Ради Сергій Соболєв – народний депутат. З одного боку це – певний рекорд, а з іншого – мабуть, і певне своєрідне прокляття, бо деякі депутати і одне скликання всидіти не можуть. Ви не втомилися за стільки років бути під куполом на Грушевського, 5?

С.С.: Це скликання дійсно затягнулося і для багатьох справді стало фактично випробуванням: оновлення влади не відбувається, а коли ти ще й в опозиції, то це взагалі.

Загалом у нас усі скликання були із особливостями, адже лише два були повні.

Якщо ж говорти про якість, то, мені здається, перше і друге скликання виявились реально історичними. Вони були наповнені піднесенням та оптимізмом, адже створення держави – це завжди неймовірний процес.

ВВС: Так, а особисто ви втому зараз відчуваєте?

С.С.: Мені здається, втома є від того, що є сьомий рік ось цей застій, одне і те саме..

ВВС: Два скликання парламенту свого часу ви все ж пропустили. Зокрема, коли були радником прем'єра Віктора Ющенка. Згодом ви також мали досвід бути представником вже президента Ющенка у парламенті. Ким він виявився зрештою кращим: очільником уряду чи главою держави?

С.С.: У мене таке відчуття, що це – дві різні людини.

Період, коли Ющенко очолив уряд, був унікальним, а його тогочасна команда складалась із реальних особистостей.

У той час Віктор Андрійович, якщо тобі щось доручав, то покладався на тебе. Звісно, якщо ти щось робив не так, тебе могли звільнити, але якщо він бачив, що, не дивлячись на тиск, на шалений супротив людина робить свою справу, він тобі довіряв і давав можливість абсолютно нормально розвиватися.

У парламенті у той час було від 13 до 17 фракцій: вони то розпадались, то об'єднувались. Це були групи по інтересах. І мені як раднику прем'єра потрібно було організувати усе так, аби він з усіма зустрічався, говорив. Опозиція чи більшість – байдуже. Це мало дозволити Ющенку тримати руку на пульсі.

Тому в неймовірних умовах, при таких ворогах, як Медведчук з його СДПУ (о), яка тоді була ключовою фракцією у парламенті і диктувала свої умови, яка мала доступ до президента і користалась цим, уряду Ющенка все одно вдавалося робити неймовірні речі.

Хоча коли він разом з Іваном Плющем і Леонідом Кучмою підписали "Заяву трьох" про "фашистський переворот" на тлі акції "Україна без Кучми", ми радники усі прийшли до нього і сказали, що пишемо заяви на звільнення, бо він нас цим зрадив і ми більше разом із ним працювати не збираємось. І він моментально виправився: навіть вийшов на Майдан поспілкуватися з людьми.

Прем'єр Віктор Ющенко під час виступу у Верховній Раді, квітень 2001 року
Підпис до фото, Прем'єр Віктор Ющенко під час виступу у Верховній Раді, квітень 2001 року

ВВС: А чим це відрізнялося від часів, коли Ющенко став президентом?

С.С.: Ще за часів його прем'єрства у команді були люди, які сприймали все як гарний бізнес, і саме вони згодом прийшли в його Офіс президента як домінуючі особи.

Особисто для мене був шок, коли я як представник президента у парламенті намагався потрапити до Ющенка на прийом, аби обговорити впровадження його ж програми "10 кроків назустріч людям", і не міг цього зробити місяць, два, три...

"Він зайнятий", "Він на нараді", – казали мені. І я потім почав з'ясовувати, що це за такі "наради", і виявив, що це: Фірташ, Ахметов. І це при тому, що Ющенко публічно розповідав, як він "поборе цю олігархію".

Зрештою я все ж знайшов можливість поспілкуватися з ним і сказав: "Якщо я вам не потрібен, ви скажіть, бо якщо ми не робитимо обіцяну ж нами справу негайно, мені це не треба".

А далі була криза. І коли я побачив його протистояння з Тимошенко, то подав у відставку, сказавши Ющенку: "Мастіть голову далі сам, Вікторе Андрійовичу, я не збираюсь за це відповідати". Так ми і розійшлись.

ВВС: Тоді ви стали політичним соратником Юлії Тимошенко, а згодом пройшли до парламенту у складі БЮТ. Але якою була взагалі ваша перша у житті зустріч із нею? Яке враження на вас справила тоді Тимошенко?

С.С.: Це був 1997-й. Я саме очолював достатньо впливову парламентську групу "Реформи".

Одного дня до мене підходить колега і каже: "З тобою хоче зустрітися одна жінка, яка зараз виграла вибори".

На той момент я чув про Тимошенко вже дуже багато, знав про якісь її скандали, адже вона була достатньо відома особа.

Як справжня психологиня вона підготувалась до нашої розмови: знала все, і про мою родину, і про цінності.

Я кажу: "Юль, тема зустрічі". А вона відповідає: "Мене не хочуть пропускати в парламент, хоча я взяла понад 92 відсотки голосів".

Для контексту: згідно з тогочасними нормами, за депутатів мав проголосувати не лише виборець, але і зал Верховної Ради. Зрештою наша фракція тоді в основній більшості своїй її і підтримала.

Загалом Тимошенко мені тоді сподобалась: абсолютно адекватна жінка, симпатична, з розумінням всього, що відбувається, з великим досвідом роботи в бізнесі.

При цьому я тоді їй сказав: "Юль, я тебе не знаю, але я знаю Павла Івановича Лазаренка. І у мене для тебе лише одна порада: чим швидше ти розірвеш всі відносини із ним, тим швидше ти почнеш будувати власну кар'єру.

На це вона тоді сказала: "Ти розумієш, що таке Дніпропетровська область, де найменший бізнес не може початися без доброї волі зверху?". Але зрештою із Лазаренком вона таки розірвала, і саме тоді для неї розпочався новий етап її політичного життя – насичено-позитичний.

Юлія Тимошенко у кулуарах Верховної Ради під час реєстрації депутатів
Підпис до фото, Юлія Тимошенко у кулуарах Верховної Ради під час реєстрації депутатів

ВВС: У 2007-му, коли ви вперше пройшли до парламенту у складі команди Тимошенко, як представник БЮТ туди ж потрапив і Андрій Портнов. Яким він тоді був?

С.С.: Він був унікальним юристом. Як юрист це був геній, людина, яка могла придумати будь-яку схему і максимально легалізувати її.

І хоч він загинув при трагічних обставинах, я все ж не можу не пригадати один момент – ключовий для Юлії Володимирівни.

Йдеться про 2010 рік, коли стало зрозуміло, що Янукович тотально сфальсифікував вибори: ми тоді зафіксували неймовірну кількість порушень.

Але коли прийшли із цим усім до керівника юридичної служби у центральному штабі БЮТ пана Портнова, то дізналися, що він уже перейшов в іншу команду – новообраного президента Януковича. Став заступником глави його адміністрації.

ВВС: Прізвище Портнова не єдине, яким часто люблять докоряти Тимошенко. Та сама Наталія Королевська чи Володимир Олійник теж згодом перейшли у проросійські команди. Чи несе ваша політична сила і персонально Юлія Тимошенко відповідальність за те, що саме таких людей вона привела фактично у велику політику, дала їм квиток у таке політичне життя?

С.С.: Без сумніву. Я це визнаю.

Взагалі я вважаю, що кожна політична сила повинна нести відповідальність за свої помилки. І було б добре, якби таку позицію займали всі.

Тому, так, без сумніву це – наша відповідальність.

ВВС: А "тушки" – депутати БЮТ, які свого часу масово перейшли у "Партію регіонів"?

С.С.: Так сталося тому, що включилася репресивна машина тогочасної влади, її підкупи.

Згодом наші два колеги умисно пішли на переговори з "регіоналами", щоб потім продемонструвати гроші, які їм давали, дати про це свідчення та показати усім іншим, що "Партії регіонів" вірити не можна, бо це закінчиться погано.

На жаль, ця історія частково і про всеядність політичних лідерів, які думають, що "От він його зрадив, а мене не зрадить". Але так не буває.

Андрій Портнов та Юлія Тимошенко, лютий 2010 року
Підпис до фото, Андрій Портнов та Юлія Тимошенко, лютий 2010 року

ВВС: Історія, яку закидають Юлії Тимошенко і "Батьківщині" – так звана "ширка", тобто широка коаліція, з "Партією регіонів". Про існування щонайменше ідеї такого союзу свідчать, знайдені у Межигір'ї документи.

Згідно з ними Тимошенко і Янукович, нібито планували домовитись про розподіл влади аж до 2024 року та почергово обіймати у цей проміжок посади глави держави і глави уряду.

Чи ставили ви коли-небудь питання Тимошенко, що це був за документ, і що вона вам відповідала?

С.С.: Для початку я підкреслю, що важливо пам'ятати про два інші документи – Універсал національної єдності і Меморандум порозуміння між владою і опозицією Віктора Ющенка, під якими стоять підписи Януковича.

Коли прем'єр Тимошенко з хиткою більшістю, яка, зокрема, трималась на голосах "Нашої України", зрозуміла, що за її спиною Ющенко підписав меморандум з Януковичем, це було жахливо. Тоді Віктор Андрійович просто зрадив наші принципи.

Ми почали бачити, що ключові закони блокувались Януковичем у парламенті, а якщо і проходили далі, то їх ветував Ющенко, хоча його фракція ці закони підтримувала.

Після підписання Ющенком і Януковичем універсалу і меморандуму ми зрозуміли, що почалася тотальна зрада Віктора Андрійовича, що ситуація – критична.

І тоді фракцію БЮТ зібрали і сказали: "Дивіться, тут вже повний зговір. Далі це просто буде "двійка", яка підтримуватиме одне одного. Що нам робити у цій історії?"

Як варіант була запропонована схема: "Давайте увійдемо в переговори з "Партією регіонів".

При цьому як заступник голови фракції я тоді одразу сказав, що цього категорично не можна робити.

Загалом той документ ніким не був підписаний. Він просто був одним із проєктів, який сторона Януковича закинула нам, як потім з'ясувалося. Але підписів ні Януковича, ні Тимошенко на цьому проєкті немає.

Але переговори про це хтось вів. Можливо, Портнов, можливо, ще хтось, я не знаю.

Особисто я зі ще кількома депутатами зустрічався у той час із Ахметовим як представником "Партії регіонів", але розмови не вийшло, після неї я повернувся до Тимошенко і сказав: "Юля тебе розводять".

А потім Янукович оголосив про похід у президенти, я одразу ж набрав її зі словами: "Юль, ну що тобі казали!? Ну розведуть, як котят! Так і вийшло".

Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко, квітень 2005 року
Підпис до фото, Віктор Ющенко та Юлія Тимошенко, квітень 2005 року

ВВС: Чому пізніше, після 2019-го, коли Медведчук, якого, як і Януковича, зараз звинувачують у підіграванні Росії щодо її військової агресії проти України, "Батьківщина" систематично відвідувала його канали, а сама Юлія Тимошенко привітно обіймалась із Медведчуком у парламенті?

С.С.: Слухайте, ну в сесійній залі вітаються всі. Там можна такі кадри піймати.

У Ігоря Гриніва взагалі був гарний вислів: "Ніколи не показуйте, як робляться котлети і як робиться політика. Бо котлети їсти не будуть, а за політиків голосувати".

А щодо походів на його канали, то ще на самому початку нашу фракцію зібрали і сказали: "Давайте не ходити туди". А я відповів, що все одно це робитиму, бо головне не канали, на які ти ходиш, а те, з чим ти там виступаєш.

Ви бачили, що я потім витворяв на цих каналах? Я там всіх доводив просто до білої гарячки.

Тому я на будь-які майданчики готовий приходити. Бо в цьому і є робота політика

ВВС: Чи не вважаєте ви, що цими походами на проросійські канали в Україні ви фактично легалізували їхню підривну діяльність?

С.С.: Чому ж ми її легалізували!?

Я навпаки: абсолютно чітко доводив там проукраїнську позицію, затикав рота проросійським глашатаям, робив це аргументовано.

І до речі, потім я читав відгуки про свої виступи там, люди якраз були дуже задоволені тим, як я ставив на місце тих моральних потвор.

ВВС: А Юлія Тимошенко не була проти ваших походів туди?

С.С.: Я вже зазначив, що на фракції рекомендували нам туди не ходити, але я одразу сказав прямо, що все одно це робитиму.

ВВС: Тобто ви можете сказати Тимошенко "Ні"?

С.С.: Все завжди залежить від людини. Якщо хтось хоче плисти за течією, піддакувати, підлещуватись, то я не такий. Це не мій стиль роботи.

Я завжди кажу в очі, якщо вважаю щось неправильним.

Як бачите, мене зі списку не виключили. Ба більше: я і далі на ключових посадах у фракції.

Можливо, Юлії Володимирівні щось і не подобається, але вона розуміє, що повинна бути дискусія всередині команди щодо якихось питань.

Юлія Тимошенко і Віктор Медведчук у сесійній залі парламенту
Підпис до фото, Юлія Тимошенко і Віктор Медведчук у сесійній залі парламенту

ВВС: За роки свого існування український парламент відзначився низкою суперечливих голосувань. Яке із них, на вашу думку, було найганебнішим?

С.С.: Харківські угоди, бо вони стали підвалинами для речей, які потім важко було виправити, фактично підірвали державність.

І, на жаль, у нас була людина, яка сиділа зі мною поруч в ПАРЄ та претендувала на суддю Європейського суду з прав людини (йдеться про суддю Конституційного суду у відставці, а на той момент члена "Партії регіонів" Сергія Головатого – Ред.), яка при цьому залишила картку в залі, будучи членом "Партії регіонів", і цією карткою тоді теж проголосували.

ВВС: А якою є найбільша помилка ваша як політика і української політики часів Незалежності в цілому?

С.С.: Ключове і найважливіше те, що ми не скористалися приходом Віктора Ющенка до влади, яку народ йому так довірив.

Тоді треба було робити все можливе і неможливе, але, на жаль, ми не об'єдналися і не створили таке кільце навколо Ющенка, щоб жодна погана людина через нього не проникла.

Не менш важливий момент і другого туру президентських виборів 2010 року, коли окремі націонал-патріоти просто зрадили і почали верещати: "Не голосуйте за обох".

Це вони в кінцевому варіанті винні в тому, що до влади прийшов Янукович, який продав з потрахами цю державу.

Skip Підписуйтеся на нас у соцмережах and continue readingПідписуйтеся на нас у соцмережах

End of Підписуйтеся на нас у соцмережах