Вбивство Маркова і Бандери: як КДБ схоже ліквідовував політичних опонентів за кордоном

У 1978 році в Лондоні болгарського дисидента і співробітника BBC Георгія Маркова вкололи парасолькою. За версією слідства, це було політичне вбивство, організоване КДБ. Через чотири дні він помер. Наступного року вдова Маркова та його старший брат розповіли програмі BBC Panorama, що за кілька місяців до вбивства невідомий чоловік попередив їх про підготовку замаху.

"Він відчув укол у стегно. Озирнувся - позаду стояв чоловік, який вибачився і впустив парасольку". Так Аннабель Маркова згадувала останні дні свого чоловіка Георгія Маркова - болгарського дисидента, журналіста і письменника.

7 вересня 1978 року 49-річний Марков чекав на автобус на мосту Ватерлоо в центрі Лондона, коли його вкололи парасолькою. Через чотири дні він помер у лікарні. Спочатку лікарі вважали, що причиною смерті стало зараження крові.

Однак невдовзі детективи зрозуміли, що мають справу з політичним убивством. Для його здійснення використали надзвичайно складний механізм - такий самий метод застосували й проти іншого болгарського емігранта.

У 1979 році вдова Маркова та його старший брат розповіли програмі BBC Panorama, що за кілька місяців до його смерті невідомий чоловік попередив їх, що Георгія планують отруїти.

Інтерв'ю з колишнім керівником підрозділу КДБ, який займався вбивствами, та колишнім полковником болгарської спецслужби - обидва вперше публічно заговорили про це - свідчили, що до замаху могли бути причетні найвищі керівники Болгарії та Радянського Союзу.

У перші дні після смерті Маркова британські фахівці з боротьби з тероризмом знайшли доказ, який переконав їх, що письменник став жертвою надзвичайного плану вбивства.

"У криміналістичній лабораторії Скотленд-Ярду головний науковий експерт дослідив крихітний металевий предмет, який виявили в стегні Маркова", - розповідав кореспондент Panorama Майкл Кокерелл.

"Під мікроскопом стало очевидно, що це була складна кулька розміром не більш як голівка шпильки. У ній були чотири крихітні отвори. Криміналісти вважали, що в них містилася мізерна кількість смертельно токсичної отрути".

Науковці з Портон-Дауна - британського надсекретного центру досліджень хімічної та біологічної зброї - дійшли висновку, що Маркова вбив рицин, одна з найтоксичніших відомих отрут.

За даними Panorama, до цього випадку рицин ще ніколи не використовували для вбивства у Великій Британії.

Згодом з'ясувалося, що за 10 днів до замаху на Маркова таким самим способом могли атакувати іншого болгарського емігранта - Володимира Костова. Коли Костов разом із дружиною виходив із паризького метро, він відчув різкий біль у спині. Протягом трьох днів у нього трималася висока температура, але зрештою він одужав.

Дізнавшись про смерть Маркова, Костов зробив рентген спини. Знімок показав крихітний металевий предмет. У одній із паризьких клінік хірург видалив його в присутності французького поліцейського, який був одягнений у хірургічну маску та халат.

"Хірург мав бути надзвичайно обережним. Він витягнув металеву кульку, взагалі не торкаючись її", - розповів Костов BBC.

Потім її передали інспектору Скотленд-Ярду, який доправив знахідку в Англію для аналізу.

За допомогою потужного сканувального електронного мікроскопа фахівці Скотленд-Ярду дослідили кульку, вилучену зі спини Костова, і встановили, що вона була ідентичною тій, яку знайшли в тілі Маркова.

"Обидві кульки важили однаково, - сказав Кокерелл. - Отвори в них були розташовані в однакових місцях, а виготовлені вони були з рідкісного сплаву платини та іридію, який організм людини не відторгає".

Токсикологи з Портон-Дауна виявили в тканинах Костова антитіла до рицину й дійшли висновку, що він вижив лише тому, що в кульці містилося недостатньо отрути.

Застосований у замаху складний механізм, а також свідчення про скоординовані атаки переконали Скотленд-Ярд у тому, що до смерті Маркова могла бути причетна державна спецслужба.

Марков, письменник і драматург, який свого часу був широко відомий у його рідній Болгарії та входив до урядових еліт, у 1969 році втік із тоді комуністичної країни.

Оселившись у Великій Британії, він став одним із найгучніших критиків болгарського уряду. Марков працював на Всесвітній службі BBC, а також на "Радіо Свобода" (RFE), яку фінансує уряд США.

Аннабель Маркова розповіла, що вони отримували попередження про підготовку замаху на її чоловіка. За її словами, у травні 1978 року з Георгієм зв'язався якийсь чоловік.

"Вони весь вечір розмовляли болгарською. Час від часу Георгій повертався до мене й казав англійською: "Це неймовірно - те, що цей чоловік розповідає".

За словами Аннабель, невідомий сказав, що рішення вбити Георгія було ухвалене на найвищому політичному рівні в Болгарії через його різко критичні передачі на "Радіо Свобода".

Брат Маркова, Ніколай, підтвердив цю інформацію. Він розповів, що у вересні 1977 року йому зателефонував невідомий.

"Чоловік сказав мені, що рішення вбити Георгія вже ухвалене - його мають усунути так, щоб не залишилося жодних слідів", - розповів він BBC.

"Спочатку я йому не повірив. Це здавалося абсурдним, неможливим. Але чоловік навів цілком конкретні деталі, які не залишали сумнівів. Він сказав, що Георгія неодмінно отруять за першої ж нагоди… що якийсь отруйний препарат або бактерію - він сам точно не знав, що саме, - вже доправили до Західної Європи».

"Відвертий критик влади"

Після переїзду до Великої Британії Марков залишався відомим у Болгарії завдяки своїм передачам на "Радіо Свобода". Щотижня він розповідав про те, яким насправді було життя на найвищих щаблях болгарського суспільства.

Одна з його програм називалася "Життя за завісами" - назва відсилала до маленьких шторок з боків і позаду кожного офіційного чорного "Мерседеса".

Марков створював іронічну, сповнену пліток, але водночас нищівну картину зловживання абсолютною владою в країні. Він розповідав про кумівство, фінансові зловживання та корупцію.

Болгарський уряд офіційно заперечував, що передачі Маркова мали якийсь вплив. Однак BBC з'ясувала, що президент Болгарії Тодор Живков особливо гостро сприйняв цикл його передач під назвою "Мої зустрічі з Тодором Живковим".

"Ми чули, що він був просто розлючений через розповіді Маркова про їхні зустрічі", - сказав болгарський журналіст "Радіо Свобода" Кирил Панов.

"Марков говорив про речі, які, так би мовити, були табуйованими в Болгарії, про те, про що режим волів не говорити і про що люди не повинні були знати".

Живков керував Болгарією з 1956 року і підтримував надзвичайно тісні зв'язки з Радянським Союзом. Відносини між двома країнами він описував як відносини двох легень одного тіла, які живляться однією кровоносною системою.

Експерти вважали, що Радянський Союз неодмінно мав бути причетним до вбивства Маркова.

Стефан Свердлов, полковник болгарської таємної поліції, який у 1971 році втік на Захід, розповів BBC у 1979 році:

"Кожним підрозділом Даржавна сигурность (болгарська спецслужба. - Ред) керує радник із російського КДБ, якого іноді називають "дядьком". Він безпосередньо звітує Москві… Неможливо уявити, щоб таке могло бути зроблено без відома росіян".

На думку колишнього керівника підрозділу вбивств КДБ, на радянську причетність вказував і сам спосіб убивства.

"Ця технологія… до абсурду хитромудра, - сказав Микола Хохлов. - Це говорить мені про те, що офіцери, які планували операцію, намагалися догодити комусь на найвищому рівні".

Замах на Маркова було скоєно в день народження Живкова.

Після розпаду Радянського Союзу стало відомо, що КДБ розробив парасольку, за допомогою якої можна було вистрілювати в жертву кульками з рицином.

Двоє колишніх співробітників КДБ, які згодом втекли на Захід, також заявили, що їхня організація допомагала організувати вбивство. Безпосереднім виконавцем, за їхніми словами, був італійський злочинець із кодовим ім'ям "Пікаділлі".

За вбивство Маркова ніхто так і не постав перед судом.

Болгарія закрила справу у 2013 році через відсутність підозрюваних. У Великій Британії розслідування досі залишається відкритим.

Для Радянського Союзу це мало б не одну перевагу, як розповідав BBC у 1979 році колишній співробітник КДБ Микола Хохлов. Йшлося не лише про фізичне усунення людини - таке вбивство мало б сильний психологічний вплив на дисидентів за кордоном.

"Страх, що їх не захищає відстань, що їх не захищають західні системи безпеки", - пояснював він.

Він додав:

"Це все одно, що підійти до людини ззаду і прошепотіти їй на вухо: "Ми можемо дістати тебе, коли захочемо. Ми можемо тебе вбити".

Вбивство Бандери, відділ новин ВВС News Україна:

Історія Маркова нагадує інший гучний злочин КДБ за кордоном - вбивство лідера Організації українських націоналістів Степана Бандери у Мюнхені в 1959 році.

В обох випадках радянська спецслужба використала спеціально розроблену зброю з отрутою, щоб непомітно вбити людину.

Як відомо, агент КДБ Богдан Сташинський вбив лідера українського націоналістичного руху з отруйного пістолета.

"Це був циліндр, в який вставлялася ампула з рідиною на основі ціаністого калію. У момент натискання курка ампула розбивалася, і рідина виприскувалася у вигляді газоподібної хмарки. І коли людина її вдихала, наступала миттєва смерть", - розповідав деталі в інтервʼю "Радіо свобода" історик Сергій Плохій.

За його словами, це був пістолет, яким користувалася німецька розвідка під час Другої світової війни і який був удосконалений в КДБ.

До 1959 року це вже була "двостволка" – у пістолета було вже два стволи, з яких можна було стріляти окремо. Передбачалося, що Бандера буде з охоронцем і знадобиться два постріли.

Щоб захистити себе під час пострілу, кілер повинен був приймати таблетку антидоту до і після операції, адже до жертви потрібно було підійти впритул.

"Це пристрій чимось нагадує "стріляючу парасольку", за допомогою якої в Лондоні вбили болгарського дисидента Георгія Маркова", - зазначив історик.

За його словами, на відміну від парасольки, якою було потрібно вколоти людину, "отруйний пістолет" сліду не залишав.

Тому деталі вбивства Бандери стали відомі тільки після втечі Сташинського до Західного Берліну в 1961 році, затримання і зізнання під час суду.

Тоді ж він зізнався, що за два роки до Бандери він так само вбив іншого діяча українського руху Льва Ребета. До того вважалось, що той помер через проблеми із серцем - настільки то був як на той час прихований спосіб убивства.