Математика війни від Мадяра: велике інтерв'ю ВВС

Командувач Сил безпілотних систем Збройних Сил України Роберт "Мадяр" Бровді нечасто дає інтерв'ю, утім він все ж знайшов можливість поспілкуватись із BBC на своїй базі.

Під час цієї розмови із Мадяром, як його знає вся Україна і багато хто в Росії, вдалося зачепити низку важливих тем: і еволюцію ролі дронів за останні 4 роки великої війни, і перспективи просування російських військ та стримування їхнього наступу з боку ЗСУ, і прикладний ефект від українських діпстрайків по військово-промислових об'єктах РФ.

Нижче – скорочена версія інтерв'ю із командувачем СБС, ширша версія розмови доступна на YouTube-каналі BBC.

Про еволюцію ролі дронів у війні

Ми пройшли шлях від стрілецького взводу територіальної оборони до найбільшої, найпотужнішої у світі бригади безпілотних систем. Тепер це угруповання, у складі якого 12 бойових підрозділів.

Ми зростаємо і формуємо "Лінію дронів", яка має закрити всю смугу фронту, бо за 4 роки війни безпілотники стали домінуючим видом зброї.

У перші три місяці (повномасштабного вторгнення. – Ред.) противник нав'язував нам свою війну. Нас це не дуже влаштовувало.

Коли ми потрапили на Південь, противник вже захопив Херсон і сунув в сторону Миколаєва, а ми як піхотинці опинилися в окопах. По нас час від часу працювала якась техніка, яка завдавала нам втрат.

У якийсь момент у нас виникло логічне бажання зрозуміти, що по нас лупить. Плюс противник з того боку теж окопувався, і нам слід було піддивитись, як він ховається і що саме для цього робить.

Завдяки дронам, які ми підняли, вдалося побачити, що його техніка просто виїжджала ненадовго з капонірів, робила обстріл і ховалася назад.

У нас не було засобів, які б дозволили уразити цю техніку, тож ми звернулись до наших суміжників: показали їм картинку з дрона, а потім за допомогою дрона почали коригувати їхню артилерію для удару.

Згодом ми почали прикручувати до дрона певні бойові частини: спершу – гранати, потім – боєприпаси власного виробництва. Їх ми скидали на противника.

Пам'ятаю 5 червня 2022 року: якраз був День народження дорогої мені людини і я привітав цю людину відео, на якому ми поцілили з дрона в голову противнику з висоти 300 метрів.

Згодом у нашому житті з'явилися FPV-дрони, і саме в той момент почався перелом, бо з'явився дрон, котрим ти зміг впливати на ситуацію. Ти став не керованим кимось, а тим, хто керує, та почав змінювати плани противника і навіть його життя.

Про втрати ворога

Найважливіша ціль для нас – жива сила противника, а не танк, гармата чи якийсь інший вид техніки або зброї. Немає живої сили – немає штурму. Тому основним пріоритетом стримування зусиль ворога є безпосередній вплив на його чисельний склад.

Вбивати живу силу противника силами власної живої сили не еквівалентно і дуже небезпечно, тому що поповнення у нас не таке швидке, як у них.

Щомісяця Росія мобілізує на так зване "СВО" 33-35 тисяч своїх солдатів. І починаючи з грудня 2025 року ми вперше знищили дронами стільки її живої сили, скільки вона мобілізувала. Це – суттєвий переломний момент.

Чотири місяці поспіль цей баланс вдається утримувати. Тобто Сили оборони України за допомогою дронів зараз вбивають більше противника, ніж російська армія мобілізує.

І те, що ми отримуємо мертві тіла противника завдяки залізу з пластмасою ціною в 300-500 доларів, – найкращий у світі обмінний курс.

Про діпстрайки

Головна мета наших діпстраків – руйнування російського ВПК та російських джерел фінансування війни.

При цьому, щоб залетіти далеко, треба "прорубати канал", а для того, щоб це зробити, треба знищити (російську. – Ред.) ППО та інші елементи її протиповітряної боротьби. На це ми теж орієнтуємо наші удари в оперативній глибині.

Сьогодні ми робимо дуже суттєві ураження російського військово-промислового комплексу, критичної інфраструктури, об'єктів військового виробництва і, зрештою, військових об'єктів.

Наприклад, відсутність складів для зберігання нафтопродуктів або ж їх постійне горіння звужує російські можливості. За різними оцінками, внаслідок глибинних уражень вдалося обмежити від 20 до 30% нафтової галузі Росії.

При цьому вони, хоч і не дуже швидко, але відновлюються. Тож кількість глибинних уражень треба постійно нарощувати.

Загалом Україна сьогодні робить найдієвіші засоби глибинного враження, які швидко адаптуються під умови цієї війни.

Про математику війни

Сьогодні один долар, вкладений в дрони, конвертується нам у 100 доларів збитків противника.

Як ми це обраховуємо?

Наприклад, якщо ми завдаємо ураження по укриттю, то рахуємо його як "0", бо укриття робили люди лопатами і, відповідно, воно вартості не має.

А от сам російський військовослужбовець вартість має, бо на його мобілізацію, його спорядження, його навчання і доправлення його на фронт російський уряд витрачає 56 тисяч 200 доларів.

Якщо ми нищимо легковий автомобіль, на якому пересувається противник, ми його рахуємо по 1000 доларів. Справедлива ціна. Він же не може коштувати 20 доларів, і немає сенсу його рахувати за 50 тисяч доларів.

Мої підрозділи для завдання ударів противнику витрачають дронів приблизно на 40 мільйонів, а завдає ними йому збитків на 4 мільярди доларів. Тобто співвідношення один до ста.

Вартість вбитого російського штурмовика сьогодні обходиться СБС України у 882 долари.

Сили безпілотних систем ніколи не приховують свої втрати - наші витрати за рік менш як 1%.

Про просування росіян на фронті

Останні пів року противник кожен день рапортує, що він там щось "захопив нове", але він не має тактичної переваги, не має якихось великих перемог. Тому він вимушений просто брехати Кремлю про свої успіхи.

Ми постійно отримуємо перехоплення їхніх мап, на котрих вони подають, що якась територія їхня, але в реальності це навіть не сіра зона, а наша територія, якою ми пересуваємося і я вас навіть можу повезти туди.

Зараз ми в очікувані весняно-літньої кампанії, яку Путін анонсував.

Він не відмовляється від своїх намірів, але реалізація не відповідає його задуму, тож на поточний момент на певних ділянках ми навпаки повернути території.

Тобто можна говорити, що на сьогодні у противника недостатньо людського і технічного ресурсу для здійснення своїх задумів. З іншого боку ми регулярно нарощуємо дрони, які ефективно зупиняють противника і не дають йому реалізувати його наміри.

Проаналізуйте, скільки часу йшла їхня боротьба за Мирноград чи Покровськ. Ну, які три місяці!? Що Путін курить взагалі? Це – нереально, розумієте!?

Ми розтягнемо цю всю історію на довгі роки. І звісно, ніхто добровільно просто так не підніметься з Краматорська, Слов'янська, Костянтинівки і не вийде, тому що Путін собі забажав забрати Донецьку область.

Без рожевих окулярів, без якихось ілюзій ми налаштовані на тривалу боротьбу.

Ми розуміємо, що зупинка Путіна на сьогодні призведе до купи негативних явищ, які розвиватимуться всередині Росії, адже він не зможе обґрунтувати, чого він досяг в результаті цієї "спеціальної військової операції".

Якщо він не здохне найближчим часом під тиском якоїсь змови чи там не скрутить його якась хвороба, то немає жодної ілюзії, що війна буде зупинена.

Про перспективи війни

Я не готовий до політичних заяв, що "Війна триватиме, поки ми не повернемо території 1991 року".

Це (завершення війни. – Ред.) – сукупність великої кількості факторів на загальній геополітичній мапі. І це не просто про гроші чи про людей.

У росіян може закінчитись штурмовий потенціал, а коли достатньо живої сили не буде надходити (на поле бою. – Ред.), буде суттєва дизмораль у військах, погіршення їх морально-психологічного стану.

У частини (російських солдатів. – Ред.) це може викликати хвилю самовільного залишення поля бою, тобто дезертирство. І що жвавіше цей процес буде розвиватися, то більше їх буде дезертирами, а отже у них буде менше потенціалу для виконання штурмових операцій.

Коли немає штурмових операцій і сил на них, фронт зупиняється, а це своєю чергою дає можливість нам перегрупуватися, зайняти відповідні рубежі, вибудувати відповідну оборону, розширити кіл-зону і вивести з уже наявної власних пілотів, щоб вони працювали на відстані.

Сьогодні, як мінімум, 25-кілометрова відстань від лінії фронту вже є вкрай небезпечною для перебування, бо ви не можете бути впевнені, що повернетеся звідти живими. А з нарощенням кількості дронів, розвитку технологій зв'язку, розвитку нових моделей дронів, ця кіл-зона буде тільки розширюватися.

Про розвиток СБС

Чисельність особового складу Сил безпілотних систем складає 2% від загальної чисельності української армії. І ці 2% роблять 35% всього результату. Тобто кожна третя одиниця особового складу противника, кожна третя ворожа ціль знищується силами безпілотних систем.

Абсолютно закономірно, що ми зараз працюємо над збільшенням чисельності екіпажу і особового складу СБС, тому що тут працює математика: якщо Сили безпілотних систем складатимуть 5% війська, то ми закриємо 50 і більше відсотків усіх вражень.

До того рівень наших втрат суттєво відрізняється від втрат піхоти чи штурмовиків, тому цей крок (у напрямку збільшення чисельності СБС. – Ред.) є органічним, раціональним і правильним.

За 10 місяців від моменту створення Сили безпілотних систем у 14 раз покращили свою результативність. Це те, що називається реальний, фактичний показник.

Незалежно від того, це – Великдень чи Новий рік, ніч чи день, зима чи весна, (ми вбиваємо. – Ред.) 350-400 одиниць противника щодоби, що в місяць дає свої 10 тисяч.

10 тисяч від загальних 30 тисяч – це кожна третя одиниця противника. Знищені дронами 30-35 тисяч одиниць противника роблять баланс противника від'ємним, бо він не встигає набирати стільки живої сили.

У подальшому (для нього. – Ред.) це лише ускладнюватиметься. А якщо допустити, що російський уряд буде застосовувати якісь силові дії, щоб збільшувати чисельність своєї армії, то ці солдати будуть для нас легкою здобиччю: вони будуть гинути, навіть не наблизившись до лінії бойового зіткнення.

Матеріал підготовлений за участю Софі Вільямс, Муз Кемпбелл, Володимира Ложка та Анастасії Левченко