Близнючки народилися з різницею в кілька хвилин - але мають різних батьків

Мішель та Лавінія Осборн завжди відчували особливий зв'язок. Але коли у вересні 2022 року Лавінія відкрила електронного листа з результатами домашнього ДНК‑тесту, її охопило відчуття страху.

"Можливо, десь підсвідомо я знала", - каже вона.

Результати виявили щось приголомшливе: різнояйцеві близнючки Лавінія та Мішель мають не одного батька. Вони були зачаті природним шляхом, розвивалися разом в одній утробі й народилися від однієї матері з різницею в кілька хвилин - але є зведеними сестрами.

Мішель і Лавінія, яким нині 49 років, з'явилися на світ завдяки надзвичайно рідкісному біологічному процесу, який називається гетеропатернальна суперфекундація. Щоб це сталося, жінка повинна випустити більше ніж одну яйцеклітину протягом одного циклу, ці яйцеклітини мають бути успішно запліднені сперматозоїдами різних чоловіків, а сформовані ембріони повинні вижити протягом вагітності. У світі ідентифікували лише близько 20 таких випадків.

Лавінія та Мішель - єдина пара близнюків із різними батьками, задокументована у Великій Британії.

Для Лавінії це відкриття стало нищівним. Вона й Мішель мали складне дитинство - їх передавали з дому в дім, від одних опікунів до інших. Єдиною стабільністю, яку мали різнояйцеві близнючки, були вони самі одна для одної.

"Вона була єдиною річчю, яка належала мені, єдиною річчю, у якій я була впевнена, єдиною річчю, щодо якої не сумнівалася, - каже Лавінія. - А потім виявилося, що це не так".

Але коли Лавінія зателефонувала сестрі‑близнючці, щоб поділитися новиною, Мішель відреагувала інакше.

"Я не була здивована, - каже Мішель. - Я досі вражена, що таке взагалі можливо - це супердивно, супернезвично, надзвичайно рідко - але це має сенс".

Їхня мати була вразливою 19‑річною дівчиною, коли народила близнючок у Ноттінгемі в 1976 році.

"Вона зазнавала насильства з боку вітчима", - каже Мішель.

"Моя мати протягом дитинства постійно переходила з прийомної сім'ї до іншої та з притулку до притулку", - додає вона.

Коли сестри‑близнючки запитували, хто їхній батько, мати завжди відповідала, що це чоловік на ім'я Джеймс.

"Його не було в нашому житті", - продовжує Мішель.

Їхня мати також була відсутня протягом значної частини їхнього життя. Коли дівчаткам виповнилося п'ять років, вона отримала місце для навчання в університеті в Лондоні й залишила дітей у Ноттінгемі з матір'ю своєї найкращої подруги, яку близнючки називали "бабусею".

"Бабуся була суворою - не дуже емоційною, не дуже ніжною. Єдиною постійною річчю, яку я мала, була Мішель", - каже Лавінія.

Поки поруч була сестра‑близнючка, Мішель почувалася в безпеці.

"Ми з нею були проти всього світу", - каже вона.

У 10 років дівчатка приєдналися до матері в Лондоні. Але за кілька років Лавінію та Мішель знову відправили геть - жити в одному зі старих прийомних домів їхньої матері. Вони не могли зрозуміти, чому мати хотіла триматися від них на відстані.

"Фізично й емоційно вона завжди була недосяжною", - каже Лавінія.

Після того як Джеймс був відсутній більшу частину їхнього дитинства, він повернувся в життя близнючок, коли їм було близько 15 років. Лавінії вдалося його розшукати - і хоча вона вважала, що впізнає в ньому себе, Мішель ніколи не була впевнена, що він її батько. Глибоко всередині залишалися тривожні сумніви.

Наприкінці 2021 року в їхньої матері почалася рання деменція, і вона більше не могла відповідати на їхні запитання. Мішель побачила фотографію Джеймса й ще більше переконалася, що він не може бути її батьком.

"Я просто подумала: ти навіть зовні на мене не схожий", - каже Мішель.

"Тож я купила собі набір для тестування ДНК", - додає вона.

Коли ви здаєте ДНК‑тест, ви відкриваєте правду не лише про себе, а й про свою родину. Але Мішель не думала про те, як результати можуть вплинути на Лавінію, коли відправляла свій зразок на аналіз.

Результати надійшли 14 лютого 2022 року - в той самий день, коли померла мати Мішель і Лавінії. Прізвища Джеймса не було в батьківській лінії Мішель - він не був її батьком.

Після кількох тижнів розслідування Мішель з'ясувала, що її батьком є Алекс - брат жінки, яка була подругою їхньої матері. Мішель зв'язалася з кількома членами родини Алекса, які попередили її, що він роками боровся з алкоголізмом і наркотичною залежністю та жив на вулиці.

Мішель і Лавінія зустрілися з жінкою на ім'я Олівін, яку Мішель вважала новою двоюрідною сестрою для них обох. Мішель одразу відчула зв'язок.

"Я просто знала, що вона - рідна кров", - каже вона.

Але Лавінія цього не відчула. І коли Олівін дістала фотографії своєї родини, Лавінія не побачила себе в їхніх обличчях.

Лавінія також вирішила зробити ДНК‑тест. Вона не очікувала іншого результату, ніж у Мішель, але їй потрібно було щось зробити з дедалі більшим відчуттям неспокою, що родина Алекса - не її родина.

"Мені просто потрібно було підтвердження", - каже вона.

Коли вона відкрила результати й побачила приголомшливу правду про те, що її близнючка є її зведеною сестрою, Лавінія була розбита - і розлючена.

"Я злилася на Мішель через те, що вона змусила мене через це пройти, бо я просто не хотіла цієї реальності", - каже

І відкриття на цьому не закінчилися. Коли Лавінія уважніше подивилася на свої результати, вона побачила, що Джеймс не був і її батьком.

Лавінія не мала жодного бажання дізнаватися, хто її батько, але Мішель була сповнена рішучості отримати відповіді. Переглядаючи результати своєї близнючки, Мішель знайшла Артура - біологічного батька Лавінії.

Сестри поїхали, щоб зустрітися з ним у його домі в Західному Лондоні.

"Він трохи нервував, але в нього дуже життєрадісний характер - як у мене", - каже Лавінія.

Наприкінці зустрічі вона поцілувала Артура в щоку.

"Я просто відчула внутрішній поклик, мене до цього потягнуло".

Відтоді Лавінія й Артур дуже зблизилися - бачаться кілька разів на місяць, часто разом із Мішель.

"Мені здається, що я знайшла місце, де можу відчувати приналежність, і це місце - поруч із моїм татом", - каже Лавінія.

Він сказав Мішель, що вона теж може називати його татом.

Під час однієї з наступних зустрічей близнючки запитали Артура, що він знає про те, як вони були зачаті.

"Він сказав: "Твоя мама постукала в мої двері. Вона була дуже засмучена. Вона плакала"", - каже Мішель.

"Вона прийшла до нього, бо була в небезпеці й у стані шоку".

Мати Мішель і Лавінії вже не може розповісти, що саме сталося, але Артур каже, що вона звернулася до нього в момент гострої потреби.

Мішель також змогла зустрітися зі своїм біологічним батьком Алексом через інших нещодавно знайдених родичів.

"Він очевидно перебував під впливом наркотиків", - каже Мішель. Схожість між ними була незаперечною.

"Він - мій, я - його, але я не відчувала, що це людина, яку мені потрібно брати з собою в майбутнє, - каже вона. - Мені просто потрібно було знати".

Близнючки ніколи не дізнаються, чи підозрювала їхня мати, що в них різні батьки.

"Це, мабуть, зводило її з розуму, - каже Лавінія. - Вона мусила щось бачити, щось відчувати".

"Я думаю, десь у глибині душі мама знала, але перебувала в сильному запереченні", - каже Мішель.

Будучи різнояйцевими близнючками, Лавінія та Мішель завжди усвідомлювали свої відмінності. Істини, які відкрили їхні ДНК, спочатку зробили ці відмінності ще разючішими. Але між ними завжди буде унікальний зв'язок.

"Ми - диво, - каже Лавінія. -Між нами завжди буде близькість, яку неможливо зруйнувати".

"Вона моя сестра‑близнючка, - погоджується Мішель. - Це нічого не змінює".