Чому провалився угорський експеримент з підвищення народжуваності

Сидячи на лавці в місті Дебрецен, на сході Угорщини, Барбара Елек нервово переглядає свою електронну пошту. Вона та її чоловік Леві чекають на повідомлення про те, чи вагітна Барбара, після їхньої третьої спроби ЕКЗ, що відбулася 10 днів тому.

"Якщо не вдасться, то, очевидно, я буду спустошена. Тоді єдине, що залишиться – це спробувати зробити так, щоб ми принаймні не втратили все у фінансовому плані", – каже вона в інтерв'ю BBC Global Women.

Як і багато інших молодих угорських пар, 33-річна Барбара, соціальна працівниця, та 34-річний Леві, кухар, мали право на отримання мільйонів форинтів безвідсоткових позик та субсидій, коли "пообіцяли" уряду мати двох дітей.

Але їм важко завагітніти природним шляхом, і якщо вони не зможуть довести, що у них є дитина до 1 листопада, можливо, їм доведеться повернути ці позики зі штрафними відсотками.

Подружжя взяло позику в розмірі 10 мільйонів форинтів (приблизно 1,5 млн гривень) під обіцянку народити двох дітей. Згідно з правилами, які запровадив попередній уряд Угорщини, їх можуть попросити сплатити штрафні відсотки у розмірі від 1,5 до 3,5 мільйонів форинтів (200-500 тисяч грн), чого, за їхніми словами, вони не можуть собі дозволити.

Вони також мають субсидію на іпотеку з аналогічними умовами.

У 2010 році тодішній прем'єр Угорщини Віктор Орбан почав одну з найамбітніших пронаталістських політик у світі – платити людям за те, щоб вони народжували або принаймні обіцяли народити дітей.

Народжуваність в Угорщині значно нижча за рівень відтворення і становить 2,1 дитини на жінку. Крім того, в країні високий рівень еміграції і низький рівень імміграції.

Це не лише угорська проблема.

По всій Європі рівень народжуваності, починаючи з 1980-х років, був нижчим за рівень, необхідний для підтримки стабільності населення без імміграції. Зараз те саме стосується більш ніж половини всіх країн, де проживає близько двох третин населення світу.

Коли Орбана переобрали у 2010 році, рівень народжуваності в Угорщині був одним із найнижчих у Європі. Його партія "Фідес" пообіцяла боротися зі скороченням населення: "На Заході відповідь на це – імміграція. Ви привозите стільки, скільки вам не вистачає. Угорці думають інакше. Нам не треба цифри, нам треба угорські діти".

Орбан, якого усунули з посади у квітні цього року, запровадив значні податкові пільги, безвідсоткові позики та іпотечні субсидії для молодих пар, які обіцяли мати дітей.

Також існують субсидії на купівлю більшого автомобіля або ремонт житла. Ці пільги були доступні тільки для одружених гетеросексуальних пар та тих, хто працював офіційно.

У певний момент здавалося, що все це справді підштовхує угорців до розмноження. Рівень народжуваності зріс з 1,25 у 2010 році до 1,59 до 2020 року.

Певний час деякі консерватори, особливо американські, вважали Угорщину історією великого успіху. Та потім рівень народжуваності почав падати, і в 2025 році він упав до 1,31, що не набагато вище, ніж на момент запровадження цих стимулів.

"Судячи з цілей політики, це очевидний провал", – каже Томаш Соботка з Віденського інституту демографії.

Чому угорський підхід спочатку призвів до зростання народжуваності, а потім - до її зниження? І які уроки звідси можуть винести інші країни, які відчайдушно прагнуть підвищити народжуваність?

Демографічна політика в Угорщині

Деякі люди вважають, що підхід Угорщини все одно привів до успіху. З огляду на те, що протягом десятиліття народжуваність падає по всій Європі, угорська політика, можливо, запобігла ще більшому спаду.

Фружина Скрабські з просімейної неурядової організації "Три принци, три принцеси" вважає, що без цієї політики "дітей було би на сотні тисяч менше".

Вона переконана, "що це привело до народження більшої кількості дітей, але цього недостатньо, щоб змінити тенденцію".

43-річний Мате та 37-річна Агі Горонді, які живуть у передмісті Будапешта, згодні з цим. У них п'ятеро дітей, усім до 10 років. І, можливо, їх стане більше, кажуть вони, тому що вважають, що в Угорщині склалися сприятливі обставини для народження.

Подружжя скористалося щедрою допомогою у зв'язку з вагітністю і пологами, безвідсотковими позиками на дітей та субсидіями, щоб відремонтувати свій будинок та купити більший автомобіль.

Мате, який працює фрілансером у сфері розвитку бізнесу, отримує вигоду від податкових знижок. А як мати більш ніж двох дітей, Агі взагалі не платитиме податок на прибуток, якщо повернеться на роботу.

"Я думаю, що за останні 16 років відбулися зміни. У цьому районі... сім'ї із чотирма, п'ятьма дітьми більше не рідкість", – каже Мате.

Статистика показує, що кількість сімей з трьома і більше дітьми в 2010-х роках в Угорщині зросла, досягнувши свого піку в 146 тисяч в 2020 році. Але до 2024 цей показник впав до 125 тисяч.

Тімоті П. Карні, старший науковий співробітник Американського інституту підприємництва та автор кількох книг про зниження народжуваності, вважає, що одним із успіхів Орбана стало те, що він поставив сім'ю та підтримку сімей у центр політичного наративу.

Він вказує на гасло "Угорщина, дружня до сім'ї", яке красується в залі прибуття аеропорту Будапешта.

Інші вважають, що переваги розподілилися нерівномірно.

Професор Янош Тот, який вивчає демографічні проблеми в Угорському університеті Сегеда, каже, що стимули спрацювали особливо добре для однієї конкретної групи – нижчого середнього класу в сільській місцевості.

Але в містах, де народжуваність найнижча, грошей просто недостатньо. На його думку, "позика для вагітних" у розмірі 10 мільйонів форинтів (до 1,5 млн грн) на початку хоч і допомогла багатьом молодим парам створити сім'ю, проте стрімке зростання інфляції знецінило її цінність.

"Кожна країна має проблему низької народжуваності в містах", – каже він. На його думку, Угорщина має робити більше, щоб допомогти людям із народженням першої дитини, а не зациклюватися на переконанні тих, хто вже має дітей, мати їх іще більше.

Єва Фодор, співдиректорка Інституту демократії Центральноєвропейського університету, сумнівається в ефективності угорського підходу. "Схоже, що ця політика була ефективною деякий час, як і більшість пронаталістських заходів", – каже вона.

Вона вважає, що угорський підхід спонукав певних людей народити дітей, яких вони б і так мали, лише трохи раніше, ніж планували. "Тож рівень народжуваності зріс на деякий час, на рік чи два, а потім знову почав падати".

Але може бути і так, що зростання та падіння народжуваності в Угорщині мало пов'язані з її політикою, а просто відображають ширші тенденції по всій Східній Європі.

Чехія, наприклад, не запроваджувала такі масштабні заходи, але теж пережила подібне зростання, а потім зниження.

Справа не в грошах?

Справжньою перешкодою для багатьох батьків можуть бути не гроші, а базові послуги, від яких вони залежать.

Антонія Міскольці, 29-річна мати з Будапешта, каже, що її занепокоєння тим, як влаштована система охорона здоров'я Угорщини, мало для неї набагато більше значення в прийнятті рішення, ніж будь-який фінансовий стимул.

"Насправді я жахливо боялася пологів", – каже Антонія.

Вона дивилася відео в TikTok, де майбутніх матерів закликали приносити в лікарню свій туалетний папір та дезінфікуючий засіб, і каже, що кілька родичів мали жахливий досвід.

Сама вона народжувала сина в приватній лікарні.

Антонія та її чоловік Мартон скористалися кількома пільгами, щоб народити свою першу дитину. Але, кажуть вони, це не змінило їхніх планів народити не більш ніж двох дітей.

"Я не думаю, що потрібні великі обіцянки. Просто виправте головні моменти, і бажання мати дітей зросте", – каже вона.

"Покращення освіти та охорони здоров'я має бути першим кроком, якщо люди хочуть почуватися комфортно, народжуючи дітей".

У 2019 році Єва Фодор провела 21 інтерв'ю із добре освіченими угорськими жінками середнього класу, які працюють на посадах у держадміністрації, щоб з'ясувати, чи спонукала їх державна підтримка народити дитину.

Вона зрозуміла, що більшість розглядала підтримку держави "як одноразову виплату, а не довгострокову інвестицію у виховання дітей".

"Що їм насправді треба, так це установи, система охорони здоров'я та догляд за дітьми", – каже вона. І хоч Угорщина розширила доступ до догляду за дітьми та інвестувала в охорону здоров'я, Фодор додає, що багато жінок все ще вважали, що цього недостатньо.

Угорщина була далеко не єдина, хто намагався зупинити падіння народжуваності.

Наприклад, у Південній Кореї коефіцієнт народжуваності у 2008 році становив 1,19 – один із найнижчих у світі. Відтоді країна витратила приблизно 290 мільярдів доларів, намагаючись збільшити кількість дітей.

Батьки у Південній Кореї отримують авансом "бонус за народження дитини" у розмірі 26-40 000 доларів при народженні дитини, а також щедрі щомісячні виплати допомоги на дітей. Вони також отримують ваучери на допомогу з приватним доглядом за дітьми. Та попри це загальний коефіцієнт народжуваності в Південній Кореї продовжував знижуватися, досягнувши 0,8 у 2025 році.

У більшості країн народжуваність знизилася після пандемії, і багато експертів вважають, що зсув зумовлений не лише економікою.

Демограф Томаш Соботка стверджує, що локдауни, кампанії з вакцинації, які могли спонукати жінок відкладати вагітність і загальне відчуття нестабільності – все це відштовхнуло людей від народження дітей. "Народжуваність має тенденцію знижуватися, коли люди не впевнені в майбутньому", – каже він.

Війна в Україні та глобальне зростання інфляції викликали нові потрясіння, і Соботка зазначає, що у країнах, які найближче до війни, спад народжуваності найбільший.

У світовому масштабі, стверджує демограф, "люди досі відчувають невпевненість, невизначеність щодо майбутнього, оскільки розгортаються всі ці кризи, а політичне середовище дуже токсичне".

Культурні зміни

У 2000-х роках Швеція та деякі її скандинавські сусіди запровадили низку заходів, що сприяли підвищенню народжуваності, хоч це не було їхнім прямим наміром.

Спільна батьківська відпустка, доступний догляд за дітьми та універсальна дошкільна освіта допомогли створити умови, що полегшили поєднання роботи та сімейного життя. Протягом наступного десятиліття рівень народжуваності у Швеції зріс із 1,5 до 2,0.

Багато вчених вважали, що Швеція вирішила конфлікт між фемінізмом і народжуваністю, полегшивши обом батькам роботу та виховання дітей. Потім, у 2010-х роках, народжуваність знову знизилася, і це поставило дослідників у глухий кут.

Але Соботка вважає, що ця політика захистила скандинавські країни від глибокого зниження народжуваності, яке спостерігали у Східній Азії.

"На певному рівні кожній країні потрібен щонайменше скандинавський пакет політики, а може й кращий", – каже він. Він вважає, що країни, які полегшують чоловікам та жінкам розподіл роботи та догляду, набагато краще захищені від глибокого зниження народжуваності.

Тоді як Угорщина, каже Фодор, "зміцнила ідею про те, що жінки є головними берегинями сім'ї".

"Гендерні ролі стали більш жорсткими", – додає вона.

Можливо, культура важливіша за гроші.

"Частина проблеми полягає в тому, що ми переоцінюємо вплив фінансів", – каже Карні.

Ізраїль, єдина країна Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з рівнем народжуваності, який комфортно перевищує рівень відтворення, не має особливо високих державних витрат на сімейні виплати. Але там є сильна культурна та ідеологічна спрямованість на народження дітей, частково зумовлена ​​бажанням відбудувати єврейське населення після жахів Голокосту.

"Втім, можливості уряду змінювати культуру дуже обмежені, – попереджає Карні. – І частково небезпека впливу уряду на культуру полягає в тому, що він може її політизувати".

У деяких країнах ця негативна реакція вже помітна. Наприклад, опитування у Південній Кореї виявили, що багато молодих жінок чинять опір шлюбу та сім'ї на знак протесту проти того, що вони вважають патріархальними уявленнями про традиційну сім'ю.

Франція, навпаки, опиралася деякому зниженню народжуваності в Європі. Її рівень народжуваності 1,6 є одним з найвищих у ЄС. Вона має порівняно високі державні витрати та приділяє більше уваги балансу між роботою та особистим життям, ніж багато її сусідів.

У Південній Кореї немає такої гнучкості. "Чоловіків традиційно вважають годувальниками, тому вони часто повертаються з дому пізно вночі, – пояснює Соботка. – Від цього страждають як жінки, так і чоловіки, і їхнє сімейне життя".

Виховання дітей все ще вважають справою жінок. І вони стикаються з "передбачливою дискримінацією", пояснює він, коли йдуть з ринку праці "або ж влаштовуються на неповний робочий день чи нестабільну роботу приблизно в той час, коли у них з'являються діти".

В Угорщині теж немає гнучкості на робочому місці. "Навіть державні компанії не є гнучкими, вони не враховують той факт, що і чоловіки, і жінки можуть мати обов'язки поза ринком праці", – каже Фодор.

Уряд Орбана витратив близько 5% ВВП на свої сімейні ініціативи, і вони, схоже, були настільки популярні, що новий лідер Угорщини Петер Мадяр не проводив кампанію за те, щоб їх змінити.

"Ми живемо в суспільствах, де батьківство надзвичайно дороге. Тому все, що би країни не робили для підтримки батьків та сімей, є хорошою політикою", – каже Соботка.

Фодор вважає інакше: "Якби ті гроші витратили на соціальні інституції та… гендерну рівність та промоцію домашньої роботи серед чоловіків, я думаю, що можна було б досягти такого ж підвищення рівня народжуваності".

Становище, в якому опинилися Барбара і Леві, не унікальна.

Угорський національний банк заявляє, що кожна п'ята пара, яка взяла позики п'ять років тому, врешті-решт не мала дітей.

Новий угорський уряд заявив, що переглядає цю політику і зважує, що має робити, коли люди беруть позики, але не мають дітей, яких, як вони обіцяли, мали намір мати.

Барбара нарешті отримує свій мейл. Ембріон, який їй імплантували, не прижився.

"Це жахливо, просто жахливо", – каже Леві, обіймаючи дружину.

У дружній до сімей Угорщині подружжя потрапило в пастку системи, яка обіцяла підтримку. Але тепер вони залишилися без сім'ї, на яку сподівалися, а їхня фінансова стабільність може рухнути.