"Їх проклинали і забороняли": найскандальніші фільми жахів усіх часів

Геловін - час для демонів, маніяків і кінематографічних кошмарів. Але є фільми, які лякають не лише своїми історіями. Їх забороняли, вирізали цілі сцени, звинувачували творців у блюзнірстві й надмірній жорстокості. А під час деяких показів глядачі не витримували й залишали кінозали.

До Геловіну, який відзначають 31 жовтня, ми зібрали стрічки, що свого часу наробили чимало галасу.

Серед них - скандальні горори, психологічні трилери й новинки 2026 року.

Про них писали Guardian, Variety, Washington Post та інші видання.

Ми також звернулися до матеріалів Британського інституту кіно та Британської ради з класифікації фільмів, щоб пригадати, чому деякі з цих стрічок свого часу опинилися під забороною й викликали гучні суперечки.

1. "Екзорцист" (1973)

Коли 1973 року на екрани вийшов "Екзорцист" режисера Вільяма Фрідкіна, навколо нього здійнялася справжня істерія.

Глядачам ставало зле, деякі непритомніли, скаржилися на нудоту й вибігали з залів.

У лютому 1974 року американський журнал Newsweek навіть виніс цю реакцію на обкладинку під заголовком "The Exorcism Frenzy" ("Божевілля екзорцизму").

У центрі сюжету - 12-річна Реган, поведінка якої стає настільки моторошною, що лікарі не можуть пояснити, що з нею відбувається. Мати дівчинки звертається по допомогу до священників, підозрюючи, що в дитину вселився демон.

Але фільм зацікавив не лише глядачів. Скандал навколо стрічки значною мірою підігрівала сама кіностудія. Повідомлення про обурення релігійних організацій привертали увагу публіки й лише посилювали інтерес до фільму.

Водночас справжнє ставлення Католицької церкви до фільму було значно складнішим, ніж це подавали газетні заголовки.

"Екзорцист" отримав десять номінацій на премію "Оскар" і здобув дві нагороди. Для жанру жахів це було важливою подією: стрічка довела, що горор може зацікавити не лише масового глядача, а й професійну кінематографічну спільноту.

А історія про одержиму демоном дівчинку перетворилася на значно ширшу розмову про віру, релігію, страх і те, як кіно може впливати на людей.

2. "Дияволи" (1971)

Якщо говорити про справді провокаційне кіно, стрічка британського режисера Кена Рассела точно буде серед перших у списку.

В його основі - реальні події XVII століття. У французькому місті Люден священника Урбена Грандьє звинувачують у чаклунстві та спокушанні черниць за допомогою диявола.

Режисер перетворив цю історію на провокаційне дослідження релігійного фанатизму, сексуального табу та боротьби за владу. Відверті сцени, жорстокість і зухвале використання релігійної символіки викликали справжній скандал.

Британська рада з класифікації фільмів (BBFC) та дистриб'ютор Warner Bros. вимагали численних скорочень.

Деякі епізоди вирізали повністю. Протести релігійних організацій не припинилися й після виходу стрічки, а в окремих містах місцева влада взагалі заборонила її показ.

І ось несподіване продовження цієї історії: 30 жовтня 2026 року, буквально напередодні Гелловіну, відновлена версія "Дияволів" виходить у британський прокат.

Як повідомляє BFI, це перша версія, офіційно випущена для широкого показу, яка відповідає задуму режисера.

Через 55 років фільм, який колись намагалися приховати від публіки, повертається на великі екрани.

3. "Техаська різанина бензопилою" (1974)

Стрічка Тоуба Гупера стала одним з найвідоміших горорів 1970-х.

Група молодих людей потрапляє до рук родини канібалів, а головним уособленням жаху стає Шкіряне Обличчя - убивця в масці з людської шкіри, озброєний бензопилою.

Але є парадокс: попри моторошну назву, відвертого насильства на екрані значно менше, ніж можна було б очікувати.

Режисер Тоуб Гупер робить ставку на гнітючу атмосферу, звуки, тривале напруження і страх перед тим, що може статися далі.

У Британії фільм зіткнувся із серйозним опором цензорів, й дозволу на прокат не отримав.

Цензори вважали, що страх у фільмі виникає не стільки через кров і жорстокі сцени, скільки через постійне відчуття загрози та психологічний тиск на глядача.

Один з цензорів навіть назвав вплив стрічки "порнографією жаху".

Повноцінний дозвіл на прокат вона отримала лише 1999 року.

4. "Геловін" (1978)

Говорити про Гелловін і не згадати фільм Джона Карпентера було б непростимо.

Ця стрічка стала одним з головних символів свята в масовій культурі та вплинула на розвиток жанру слешеру.

Історія розповідає про Майкла Маєрса, який ще дитиною вбив свою сестру, а через 15 років утік з психіатричної лікарні. У ніч на Гелловін він повертається до рідного міста й починає полювати на підлітків.

Режисер майстерно грає з ракурсами, тишею та очікуванням небезпеки. Глядач постійно шукає загрозу навіть там, де, здавалося б, нічого не відбувається.

Кінокритик Річард Комбс назвав стрічку одним з наймайстерніше побудованих прикладів того, як змусити глядача несподівано скрикнути від страху.

Успіх картини допоміг сформувати основні правила жанру: загадковий убивця, підлітки, переслідування та героїня, якій доведеться пережити ніч жаху.

5. "Сяйво" (1980)

Жодна розмова про фільми, які не перестають лякати навіть через десятиліття, не обходиться без "Сяйва" Стенлі Кубрика.

У центрі сюжету - письменник Джек Торренс приїжджає з дружиною та сином до віддаленого готелю "Оверлук". Узимку він має доглядати за будівлею й працювати над книжкою. Але самотність і дивні події поступово починають руйнувати його психіку.

Фільм знятий за романом Стівена Кінга, але Кубрик створив власну, значно загадковішу історію.

Режисер створює напругу без криків і кривавих сцен. Довгі коридори, дивна симетрія кадрів, тиша й порожні приміщення змушують відчувати, що з цим готелем щось не так.

І, мабуть, найстрашніше в "Сяйві" те, що джерело кошмару ховається не за дверима, а всередині самої родини.

Після виходу стрічку зустріли неоднозначно. Деякі критики її не оцінили.

Сам Кінг неодноразово критикував екранізацію за те, що режисер змінив характер головного героя та змістив акценти оригінального твору.

Сьогодні ж "Сяйво" вважають класикою світового кіно. Британський інститут кіно зазначає, що фільм справив величезний вплив на жанр.

6. "Полтергейст" (1982)

"Вони тут..." - фраза маленької Керол Енн з фільму Тобі Гупера стала однією з найвідоміших в історії горору.

Але стрічка прославилася не лише моторошними сценами. Навколо неї виникла легенда про прокляття.

Причиною стали трагічні долі двох акторок. Домінік Данн, яка зіграла старшу доньку родини, у 1982 році вбив колишній хлопець.

Гізер О'Рурк, виконавиця ролі Керол Енн, померла у 1988 році в 12-річному віці після раптового медичного ускладнення.

Є й інша моторошна деталь. У знаменитій сцені в басейні використали справжні людські скелети, а не пластикові муляжі. За словами акторки Джобет Вільямс, про це вона дізналася вже після завершення зйомок.

2023 року британська газета Independent опублікувала матеріал про легенду проклятого "Полтергейста". У ньому автори розібрали ці історії та нагадали, що деякі обставини зйомок досі залишаються предметом суперечок.

Звісно, жодних доказів прокляття немає. Але поєднання реальних трагедій і моторошних подробиць зі знімального майданчика зробило цей фільм одним з найвідоміших прикладів так званого проклятого кіно.

7. "Дитина Розмарі" (1968)

Фільм Романа Поланскі став одним з найтривожніших горорів свого часу.

Молода Розмарі переїжджає з чоловіком до нового будинку. Сусіди здаються привітними, але незабаром жінка починає підозрювати, що вони належать до сатанинського культу й хочуть використати її майбутню дитину для страшного ритуалу.

Замість кривавих сцен режисер використовує недовіру, самотність і відчуття тривоги, яке поступово охоплює героїню.

Глядач разом із Розмарі починає сумніватися, кому можна довіряти і що насправді відбувається навколо.

Стрічка викликала обурення релігійних організацій. Католицькі критики звинувачували творців у знущанні з християнських символів, а британські цензори вирізали частину сцени зґвалтування Розмарі дияволом. Поланскі виступив проти такого втручання у фільм.

Скандалу додала й рекламна кампанія. До неї залучили Антона Лавея - засновника церкви Сатани. Його запросили на прем'єру, а чутки про те, що він нібито консультував творців фільму або навіть зіграв диявола, лише підігрівали інтерес до стрічки. Втім, доказів його участі у зйомках немає.

Сьогодні "Дитина Розмарі" вважається класикою горору й одним із найвідоміших фільмів про сатанинські культи.

8. "Обсесія" (2026)

Сучасний горор не обмежується демонами, маніяками й привидами - режисери все частіше шукають жах у самій людині: її бажаннях, одержимості та стосунках, які перетворюються на справжню пастку.

Один з таких фільмів - "Обсесія" режисера Каррі Баркера.

Його герой на ім'я Беар давно закоханий у дівчину й мріє про взаємність. Одного дня йому до рук потрапляє загадковий предмет, який може виконати одне бажання. Він просить, щоб дівчина кохала його понад усе на світі.

Бажання здійснюється. Але все йде зовсім не так, як він сподівався. Почуття дівчини стають хворобливою одержимістю, а романтична історія перетворюється на психологічний горор.

Стрічка вийшла на екрани у травні 2026 року й зацікавила кінокритиків.

У журналі Atlantic Емма Стефанскі звернула увагу на те, як фільм передає тривоги молодого покоління та говорить про сучасні стосунки.

А Rotten Tomatoes відзначають поєднання психологічної напруги, чорного гумору та жорстоких сцен.

9. "Залаштунки" (2026)

Ця сучасна моторошна історія розповідає про нескінченні порожні приміщення, у яких людина може випадково опинитися й назавжди загубитися.

Вицвілі шпалери, старі килими, тьмяне світло люмінесцентних ламп і нескінченні однакові коридори. Начебто нічого особливого. Але від цих безлюдних приміщень стає не по собі.

Режисер Кейн Парсонс прославився завдяки коротким відео, які почав викладати на YouTube ще підлітком. Згодом його проєкт привернув увагу студії A24, і 2026 року інтернет-легенда перетворилася на повнометражний фільм.

Головні ролі виконали Чиветел Еджіофор і Ренате Реінсве.

Британська Guardian назвала стрічку незвичним горором, який досліджує пам'ять, реальність і страх. Кінокритик Пітер Бредшоу відзначив її особливу атмосферу та здатність лякати без звичних для жанру прийомів.