Як окупований Крим звикає до життя без світла та води

У липні в деяких районах окупованого Росією Криму електрика та вода стали зникати на кілька діб, а іноді — і на кілька тижнів. Навесні ЗСУ почали обстрілювати шлях через окуповані території Херсонщини і Запоріжжя, що з'єднує Крим із Росією. Це призвело до дефіциту палива. Влітку ЗСУ також почали атакувати енергетичні об'єкти на півострові - аналогічно тому, як Росія робила з першого року великого вторгнення в Україну.

Російська влада використала окупований Крим як важливий військовий вузлом для вторгнення в материкову Україну у лютому 2022 року, захоплення нових земель та вбивства десятків тисяч людей. Президент Росії Володимир Путін називав анексований у 2014 році Крим "непотоплюваним авіаносцем".

Сюди ж з моменту окупації почали переселятись сотні тисяч росіян, чим разом зі збільшенням військового угруповання суттєво посилили навантаження на інфраструктуру півострова. Який після підриву Росією дамби Каховської ГЕС у 2023 році знову залишився без дніпровської води.

Зараз же розв'язана Росією велика війна проти України все сильніше впливає на життя кримчан: мобільний зв'язок працює з перебоями, люди готують їжу на газових пальниках та миються з пляшок та тазів.

Кореспонденти ВВС Сергій Кагермазов та Ярослава Кірюхіна поговорили з мешканцями Криму про те, як вони пристосовуються до ситуації, що склалася.

Цей текст є адаптацією статті, оригінал якої вийшов тут.

"Все гаразд, тільки без світла шість днів"

"Ялта – це місто щастя. У нас все гаразд. Тільки світла немає шість днів зовсім. Що змогли, посмажили у дворі на багатті. Решту віддали собакам. У неділю у дворі палили багаття, варили дітям суп. Дітей стільки набігло, що дорослим соромно було підходити", — розповідає Інна з Ялти, міста на південному березі Криму. У ніч на 22 липня ЗСУ атакували підстанцію у місті.

"Сусідка почала народжувати вночі, швидка не приїхала, бо дрони літають. У тихому жаху сіли в свою машину і поїхали під дронами до пологового будинку. Народилася за дві години чудова дівчинка, 2 900", — описує Інна події останніх днів.

Георгій* із Бахчисараю надсилає відео, зняте пізно увечері у центрі. На записі майже нічого не видно, лише вузьку ділянку вулиці, яку висвітлює ліхтарик телефону. Натомість чітко чути постріли та вибухи.

Незадовго до того від атаки постраждала міська підстанція, розповідає Георгій. Про це писали місцеві моніторингові канали. Тепловий слід поряд із підстанцією 27 липня зафіксувало космічне держагентство США НАСА.

"Останній місяць дрони прилітають майже щоночі. Ось цієї ночі і попередньої було особливо страшно", — так Георгій описує цей день у розмові з ВВС.

Електрика у місті після удару зникла повністю. До цього світло вже відключали тимчасово, але на кілька годин. Включили його близько 9-ї вечора, тобто сумарно його не було майже 19 годин. "Дивно, як швидко енергетики перепідключили і налагодили світло, хоча той спалений трансформатор так і стоїть на місці", — розповів Георгій через два дні.

Навесні 2026 року Україна розпочала удари по сухопутному шляху (через окуповані території України), що з'єднує півострів із Росією. Наприкінці травня це призвело до паливної кризи: на півострів не могли завозити бензин, ціни на нього різко зросли, а деякі дні купити бензин було неможливо. Почали говорити про ризики повної блокади Криму.

Потім ЗСУ почали завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі півострова. Це стало відповіддю на подібні дії Росії, яка завдає ударів по енергетичній інфраструктурі України майже від початку повномасштабної війни.

ВВС проаналізувала повідомлення про подібні атаки та перебої з електропостачанням у кримських телеграм-каналах та повідомленнях українських військових з 1 січня по 28 липня і зафіксувала посилення ударів України по кримських енергооб'єктах у липні 2026 року, тоді як навесні 2026 року такі повідомлення були одиничними.

Командир українських Сил безпілотних систем Роберт Бровді повідомив про 164 атаковані в липні енергетичні цілі в Криму та на інших українських територіях, окупованих Росією. У червні ж, за його оцінкою, їх було п'ять. Судячи з опублікованих списків у його телеграм-каналі, удари в липні, ймовірно, торкнулися майже 80 енергооб'єктів у Криму.

26 червня у всьому півострові та в Севастополі ввели режим надзвичайного стану "до особливого розпорядження". За день до цього "Крименерго" запровадив "режим тимчасового обмеження електропостачання", що діє досі. Це назвали вимушеним заходом, щоб запобігти перевантаженню мережі та аварії.

Точних погодинних графіків екстрених відключень "Крименерго" не розміщує, а в Севастополі це робить "Севастопольенерго" у телеграм-каналі.

"Підмивалися з пляшок"

Коли зникає електрика, перестають працювати і водяні насоси, тиск у системі падає, і в багатоповерхових будинках вода не піднімається нагору. ВВС знайшла не менше 17 повідомлень про відключення води після атак у Криму влітку 2026 року. Наприклад, у Бахчисараї, коли 27 липня зникло світло, вода спочатку ще надходила самопливом, але її натиск поступово слабшав.

"Запасаємось усім, чим можемо: питну воду у 19-літрові пляшки, продукти вже закупили. У магазинах давно стає порожньо за товарами", — розповідає Георгій.

Коли вода з крана перестала йти зовсім, сім'я Георгія почала користуватися одноразовим посудом, бо мити тарілки не було чим.

У селищіНикита біля Ялти мешканці скаржилися, що залишалися без води на сім днів. В інших населених пунктах її подавали на кілька годин або привозили цистернами.

У деяких районах люди почали набирати технічну воду у великі пластикові пляшки та каністри — майже так само, як це вже давно роблять мешканці окупованих територій сходу України, де через зруйновану інфраструктуру та постійні аварії воду дають за графіком.

Анна* з Судака, коли немає світла та води, купує воду у вендингових автоматах, де воду можна налити у свою велику тару. Тільки для роботи цих машин також потрібні генератори.

Телефон Анна заряджає в магазинах, які теж мають генератори, або у знайомих. Дівчина живе у приватному секторі. З вечора 23 до 29 липня вона не мала ні світла, ні води. Митися Ганна їздила до батьків свого хлопця до сусіднього району.

"У решту днів вмивалися, чистили зуби і підмивалися водою з п'ятилітрових пляшок, у які заздалегідь набирали воду", — розповідає вона.

Білизну прали в тазах. Для миття посуду сім'я використовувала три відра: одне з мильним розчином, друге з чистою водою та третє з окропом.

Ялтинський блогер та волонтер Анатолій Цехін розповідає ВВС, що особливо важка ситуація склалася у північних районах Криму — у невеликих селах, де немає великих магазинів, а воду неможливо видобути з неглибоких свердловин.

"Там ситуація набагато гірша. Видобути воду — навіть не питну, а просто хоча б прісну — дуже складно. Бурити треба на кілька сотень метрів", – пояснює він.

Волонтери возять у такі села питну воду у пляшках, крупи, консерви, вологі серветки, генератори та паливо.

"Є села, де по чотири-п'ять будинків, живуть пенсіонери, і вони взагалі просто залишені там напризволяще. У них немає магазинів, немає можливості сісти в машину та кудись поїхати. Люди справді почуваються на межі виживання", — зізнається Цехін.

"Підтримка влади? Ви серйозно?"

Після того як у Криму запровадили режим НС, "Крименерго" передало адміністрації список абонентів, які залишалися без електрики понад 48 годин. Жителі отримали право подати заяву на одноразову виплату у розмірі 15675 рублів на людину.

Після подання заяви, за розповідями місцевих жителів у соцмережах, із перевіркою має прийти комісія з місцевої адміністрації, яка підтвердить, що мешканці за вказаною адресою постраждали від відключень. Після цього документи можуть розглядати близько двох тижнів. Але поки що деяким мешканцям Криму у виплаті відмовляють.

Так, Анна* із Судака подала заяву через "Держпослуги", але отримала відмову: нібито місто не включили до зони НС. Дівчина звернулася до адміністрації та прокуратури, але відповіді поки не отримала. "На 15 тисяч, звичайно, не розживешся, тим більше виплата одноразова, хоча, на мою думку, маємо платити за кожні 48 годин", - переконана Ганна.

Кримчанин Іван* вважає, що розмір виплати не можна порівняти з витратами. "Купити генератор – 30 тисяч рублів, бензин до нього – чотири тисячі на день, а допомога від держави – 15 тисяч. Це дуже смішно", - сердиться він.

На момент розмови в його будинку було світло, але тиждень тому електрику відключали приблизно на сім годин. У населеному пункті, де Іван народився, світла не було понад чотири доби.

"Підтримка влади? Ну, ви серйозно? Можна подати заяву, і тобі протягом 12 днів, можливо, гроші прийдуть на картку. Але за фактом немає, вже перевіряв", — стверджує молодик.

Інна з Ялти також не вірить, що державна допомога покриє втрати.

"Чи допомагає влада? Не смішіть мене. По 15 тисяч виплата на особу. Так ще й не дали, лише пообіцяли. Поки дадуть, за ці гроші літр бензину в генератор купиш", — махає рукою вона.

Якщо відключення світла формально передбачені хоч якась компенсація, то що робити, якщо майно знищив дрон, незрозуміло. Чітких правил, як отримати компенсацію, немає.

Ольга Кощеєва володіла баром "Золотий" та магазином косметики у місті Красноперекопську (перейменований на місто Яни Капу у рамках декомунізації в Україні) у північній частині Криму. Обидва її бізнеси були розташовані в орендованих приміщеннях за однією адресою. У ніч на 19 липня по будівлі, за її словами, влучили два безпілотники. Ще кілька дронів врізалися у сусіднє комерційне приміщення.

Агентство NASA справді того дня зафіксувало тепловий слід у тому районі, де розташований бізнес Ольги. Телеграм-канал "Кримський вітер" тоді повідомляв про атаку на російські військові об'єкти на північ від цього району, стверджуючи, що дрони збивали над житловими об'єктами.

Атака, за якої згорів бізнес Ольги, за її словами, відбулася приблизно о першій годині ночі. Пожежники ж приїхали близько пів на шосту ранку, нібито сказавши, що не виїжджають під час нальоту дронів.

"Звичайно, там уже все згоріло і рятувати не було чого. Збитки величезні — мільйонів 12", — жахається Ольга.

Жінка розвивала бізнес 15 років. У неї троє дітей, і вона чекає на четверту. Бар та магазин були її єдиним джерелом доходу. Без роботи залишилось і близько 20 співробітників. У Ольги збереглися зобов'язання перед постачальниками та податковою. "Ми залишилися взагалі ні з чим. Ситуація катастрофічна", - каже вона.

Спочатку чиновники відмовляли їй у допомозі, але після публікацій у соцмережах Кощеєву попросили надіслати документи, щоб розглянути можливі варіанти підтримки. Вона просить необов'язково гроші: влада могла б надати нове приміщення, допомогти відновити бізнес або хоча б тимчасово знизити податки.

"Можливо щось буде, але не факт. А загалом вони розводять руками та кажуть: ви ж розумієте, ви не одні такі, грошей ви не побачите", — розповідає Ольга.

За її словами, на зустрічі мер міста дав зрозуміти, що муніципальна влада допомогти не зможе, і порадив звертатися до самопроголошеного російського голови Криму Сергія Аксьонова. "Ми пишемо Аксьонову, але поки що теж ні відповіді ні привіту", — безнадійно каже Ольга. ВВС надіслала запит до пресслужби "голови" Криму.

У складній ситуації опинився і "Тарханкутський дельфінарій" на західному березі Криму. Турпотік різко знизився, розповів ВВС керівник дельфінарію Валерій Черкашин. Якщо раніше на виставу приходило близько 300 глядачів, то тепер — від шести до десяти. Після цього почалися перебої з електрикою та подорожчало паливо, а генератори потрібні, щоб фільтрувати воду у басейнах, та й треба купувати рибу для дельфінів.

"Виходить десь 15 літрів палива на годину. Понад 300 літрів на день. Буває, на добу світло вимикають. Але виходу нема. Виживаємо, підлаштовуємося під ситуацію", – розводить руками Черкашин.

Після його звернення до соцмереж люди зібрали гроші, щоб дельфінарій не закрився. За оцінкою Черкашина, цього вистачить ще на три-чотири місяці роботи.

"Залишається тільки пристосовуватися"

Генератори стали одним із головних символів нинішньої ситуації в окупованому Криму. Під нищівними ударами Росії по енергетиці України у люті морози люди вже звикли до такого давно.

Генератори стоять скрізь — біля магазинів, кафе, аптек, житлових будинків та пунктів заряджання телефонів. Хто може, купує генератори, решта шукає місць, де можна зарядити телефон чи павербанк.

Після того як відключати електрику стали надовго, багато сусідів Георгія купили генератори. Тепер навколо постійно "все тарахкотить і смердить бензином", бідкається він. Схожу ситуацію описують мешканці інших міст.

Але генератор вирішує не всі проблеми. Для нього потрібне паливо, яке тепер дороге і не завжди якісне. "Бензину то зовсім немає, то завозять бодягу втридорога, незрозуміло звідки. Люди пруться на ці заправки, бо краще так, ніж перекупи", — пояснює Анна з Судака.

Крім цього, багатьом людям з електричними плитами стало ніде готувати їжу, наприклад, Інні з Ялти. Вона живе поряд із атакованою в ніч на 22 липня підстанцією в районі Масандра. У сусідніх квартирах вибуховою хвилею вибило шибки, житло Інни не постраждало лише тому, що вікна виходять на інший бік.

Влада міста почала обладнувати у дворах майданчики з плитами, столами та наметами, де мешканці будинків без газу могли б приготувати їжу. Негазифікованих будинків у місті понад півтори тисячі.

Анна з Судака має газову плиту, але заправити або купити балон для неї неможливо. Пільговикам влада обіцяла заправляти балони безкоштовно. Дід Анни, який має статус дитини війни, став у чергу і чекає вже другий тиждень.

Частину їжі дівчина готувала на багатті, іноді обходиться бутербродами.

"Зараз я вийшла в город, час для цього найкращий, а більше все одно нічого не залишається, окрім як займатися двором і садом. Сусіди здебільшого роблять те саме", — розповіла вона ВВС.

Старий холодильник сім'ї стоїть вимкненим майже тиждень. Більшість продуктів довелося викинути.

"Ми постаралися з'їсти м'ясо у перші дні, але удвох з'їсти всі запаси за два дні фізично неможливо. Залишилися лише крупи та овочі. Холодильник, швидше за все, більше не ввімкнеться після такої перерви. Купити новий хороший холодильник грошей немає, і де їх взяти – невідомо", – зітхає Ганна.

Особливо складно тим, хто залежить від електричного обладнання. Наприклад, волонтер Анатолій Цехін розповів ВВС про сім'ї, де діти підключені до апаратів штучної вентиляції легень — у таких випадках рятують знову ж таки генератори. Інші волонтери розповідають про людей з інвалідністю, які не можуть зарядити електричні коляски.

Навіть там, де світло з'являється на кілька годин, мешканці не завжди встигають скористатися моментом. Анатолій Цехін розповідає, що у постраждалій частині Ялти електрику можуть включати на дві-три години. "Люди навіть не встигають речі випрати за цей час", — каже чоловік.

Містяни об'єднуються в місцевих чатах: запрошують один одного прийняти душ, випрати білизну або зарядити телефони. Ті, хто має родичів на території Росії, іноді їдуть до них на кілька тижнів, щоб дочекатися стабілізації ситуації.

Така можливість є далеко не у всіх, і жителі Криму стали частіше допомагати один одному, а в соцмережах з'являється все більше повідомлень про волонтерів, які привозять воду, продукти і генератори в села, що залишилися без світла.

В Євпаторії, розповідає місцева мешканка Марія*, сусіди допомагають зарядити телефони, підвозять один одного та частіше проводять час разом.

"За відсутності інтернету діти стали більше грати на вулиці, дорослі дістали книжки. Вечорами ми часто зустрічаємось із сусідами, спілкуємося", — каже вона.

Про взаємодопомогу розповідають і жителі інших міст, але обговорювати проблеми публічно багато хто побоюється. "Якщо я напишу, що з електрикою та паливом погано, то це буде на радість ворогам. Якщо напишу, що добре, то можуть бути нові атаки", — пояснює Марія.

Кримчанин Іван схиляється і зовсім до того, щоб виїхати, а ось Анна із Судака каже, що залишати місто не збирається: "Я тут народилася, мій батько тут народився – це моя батьківщина. А що робити? Залишається лише пристосовуватися до нових умов".

Георгій з Бахчисараю продовжує займатися домом, городом та садом: "Життя йде, і зараз воно таке. Навіть без роботи, електрики та решти звичного ми робимо для себе те, що можемо".

"Виходу немає. Виживаємо. Підлаштовуєшся під ситуацію. Так, важко. А комусь ще важче, ніж нам. Людина вона звикає. Що робити? Країна воює, нічого не вдієш, така ситуація", — каже керівник "Тарханкутського дельфінарію" Валерій Черкашин.

Інна з Ялти взагалі зізнається, що будувати плани на майбутнє стало неможливо: "Цілими днями думаємо, як прожити сьогодні. Нема коли думати про завтра".

*Імена змінені