"Знайди кохання - і врятуй країну". Як буддійські монахи стали свахами

Буддійський монах у помаранчевому вбранні оглядає молодих чоловіків і жінок, які зібралися в храмі. Його перші слова лунають несподівано: ми тут заради особливої місії - врятувати свою країну.

Як саме? Знайти собі пару. А згодом - створити сім'ю й народити дітей.

У відповідь лунає сором'язливий сміх. Учасники крадькома розглядають одне одного. Можливо, вже за кілька годин хтось з них знайде свою другу половинку.

Це не нове реаліті-шоу.

Усе відбувається насправді - в буддійському храмі Донхваса, серед лісів гори Пхальгонсан у Південній Кореї. Цей храм стоїть тут уже понад 1200 років.

Попереду - 30 годин знайомств, побачень, спільних ігор, незручних пауз і довгих розмов.

І все це з однією метою: допомогти незнайомим людям знайти кохання.

Монахи знову взялися "рятувати" країну

"Монахи завжди приходили на допомогу, коли Корея переживала важкі часи", - каже організатор заходу Ю Чхоль Чжу.

Він нагадує, що у XVI столітті буддисти храму Донхваса навіть створили бойові загони, які захищали країну від японського вторгнення.

Тепер, каже він, загроза інша.

"Низька народжуваність перетворилася на кризу національного масштабу".

І цифри це підтверджують.

Як і багато інших розвинених країн, Південна Корея переживає демографічну кризу. У 2023 році сумарний коефіцієнт народжуваності - середня кількість дітей, яких народжує одна жінка протягом життя, - впав до рекордно низького рівня - 0,72.

Щоб населення не скорочувалося, цей показник має бути приблизно 2,1.

Причин називають багато.

Одні кажуть про захмарні ціни на житло та високу вартість виховання дітей.

Інші - про те, що все більше жінок обирають кар'єру або свідомо відмовляються від материнства.

Але є ще одна проблема.

Молоді корейці рідше знайомляться, ходять на побачення і будують стосунки.

Хтось свідомо обирає самотність. Комусь просто ніде познайомитися.

Через це меншає і шлюбів.

Побачення як державна політика

Влада вже кілька років шукає способи змінити ситуацію.

У країні збільшили оплачувану відпустку з догляду за дитиною, запровадили різні виплати для сімей з дітьми та пропонують молодим сім'ям пільгове житло.

Але цим справа не обмежилася.

Місцева влада й громадські організації почали влаштовувати спеціальні зустрічі для тих, хто хоче знайти пару.

Людей знайомлять на майстер-класах, музичних вечорах.

Буддійський храм Донхваса став чи не найбільш несподіваним місцем для таких зустрічей.

І, як виявляється, атмосфера тут більш невимушеніша, ніж можна було очікувати.

Однією з перших приїжджає 28-річна Кім А Гьон, яка користується своїм буддійським ім'ям Сонхеджі.

Вона сідає на дерев'яній веранді храмового будиночка, вітається з іншими учасницями й спостерігає, як збирається група.

Щоб опинитися тут, довелося пройти серйозний відбір.

Кандидати заповнили анкети, записали відеозвернення й розповіли про своє ставлення до шлюбу та дітей.

Організатори хотіли переконатися, що люди справді налаштовані знайти партнера.

Із понад 1580 охочих обрали лише 24.

Релігія значення не мала.

Подати заявку міг будь-хто.

"Я просто не знаю, де знайомитися"

Після переїзду із Сеула Сонхеджі майже перестала знайомитися з новими людьми.

"Познайомитися з чоловіком майже неможливо, - каже вона. - Моє життя - це дім і робота. Хобі в мене немає. Я пробувала записатися на різні курси, але всі вони виявилися індивідуальними. А в офісі всі значно старші за мене".

У Південній Кореї це досить типова історія.

Найчастіше люди знаходять пару ще у школі, університеті або на роботі.

Інший поширений спосіб - согетин, побачення наосліп, які організовують друзі чи родичі.

А от знайомитися на вулиці тут не звикли.

Корейці рідше проводять час у великих компаніях, адже стали менше вживати алкоголь.

Непопулярні тут й додатки для знайомств. Настільки, що свого часу Tinder просував себе в Південній Кореї радше як сервіс для пошуку друзів, а не для романтичних стосунків.

Перші враження і побачення

30-річний Квон Син О, який користується буддійським ім'ям Еньо, ніколи не шукав кохання в інтернеті.

Друзі не раз влаштовували йому побачення наосліп, але жодне не мало продовження.

На молокозаводі поблизу Тегу, де він працює, 97% працівників - чоловіки. Тож поїздка до храму стала для нього ще одним шансом знайти пару.

До храму приїжджають перші учасниці, і чоловіки одразу поспішають допомогти їм з валізами.

Під час першого знайомства Еньо дістає власноруч спечені французькі тістечка. У відповідь лунають захоплені вигуки. Схоже, початок виявився вдалим.

Сонхеджі знайомиться з Мінхо, 32-річним державним службовцем. Вони йдуть гуляти лісовими стежками навколо храму й уперше залишаються вдвох.

Пізніше чоловіки мають обрати, з ким хочуть пообідати. Кожен дарує своїй обраниці пластикову троянду.

Та Мінхо несподівано вручає свою квітку не Сонхеджі, а 28-річній дизайнерці Рубі.

За обідом напруга поступово зникає. Учасники жартують, говорять про роботу, улюблені серіали й захоплення. А коли настає час мити посуд, всі значно менше соромляться одне одного.

Справжнім випробуванням стає конкурс талантів.

Мінхо танцює під хіт 2PM My House.

Сонхеджі виконує танець під нову K-pop пісню.

Еньо співає романтичну баладу.

Рубі дивує всіх короткою історією іспанською мовою.

Ще одна учасниця грає на флейті мелодію з мультфільму "Кейпоп-мисливиці на демонів".

До вечора майже всі вже помітно втомилися.

Після короткої перерви починаються швидкі побачення за чашкою зеленого чаю.

Потім обирають уже жінки.

Сонхеджі віддає троянду Мінхо.

Рубі засмучена.

Еньо знову залишається без пари.

Наприкінці дня старший монах ще раз нагадує про головну мету - створювати сім'ї та народжувати дітей.

Потім несподівано починає лунати державний гімн.

Але більшість учасників у цей момент думають зовсім про інше - чи знайдуть вони тут своє кохання.

Наступного ранку атмосфера вже зовсім інша.

Учасники сміються, жартують і надсилають організаторам свої остаточні симпатії.

Після ретриту утворюється вісім пар.

Дві з них - між учасниками та працівниками заходу.

Еньо знову залишається сам.

Але каже, що неодмінно повернеться, якщо його запросять ще раз.

Сонхеджі теж не знайшла кохання.

Зате знайшла нових друзів.

До третьої ночі вона розмовляла із сусідками по кімнаті, а вже наступного дня вони домовилися разом піти на пізній сніданок.

"Це було наче шкільна ночівля з подругами", - каже вона.

Чоловіки теж вирішують не втрачати зв'язок.

Щоправда, наступну зустріч планують уже не в храмі, а в ресторані - поїсти м'яса й випити вина.

Не всі залишають храм в парі.

Але майже кожен забирає з собою нових друзів і надію, що найважливіша зустріч у житті ще попереду.

Чи працює така ідея?

Подібні заходи проводять вже понад 20 років.

За цей час держава витратила близько 250 мільярдів доларів на підтримку народжуваності.

Довгий час це не давало помітного результату.

Лише у 2024 році статистика вперше показала невелике зростання.

Соціологи помітили ще одну тенденцію.

Все більше корейців знову позитивно ставляться до шлюбу та народження дітей.

Можливо, суспільні настрої починають змінюватися.