Джипінг у горах: "рагулізм" чи законна розвага

Суперечка між прихильниками і противниками джипінгу у горах — вічна і завжди запекла.

Частина суспільства переконана, що ходити в похід варто лише пішки, а квадроцикли, джипи і будь-які позашляховики руйнують природу і псують справжні емоції. Особливо коли їдуть у заповідниках у ті куточки, куди їздити на транспорті заборонено.

Інші ж вважають, що у цьому немає нічого поганого, адже в горах є марковані дороги, це бізнес для місцевих і можливість побачити краєвиди для тих, хто не може піднятися на вершини самостійно.

Останнім часом ці суперечки все частіше виходять за межі соцмереж. До прикладу, наприкінці серпня біля високогірного озера Апшинець на Закарпатті стався конфлікт між туристами та джипером, який автомобілем заїхав на берег водойми. Його згодом взяли під варту і відправили в СІЗО.

Противники поїздок у гори кажуть, що такі конфлікти непоодинокі і траплятимуться, ймовірно, і надалі, якщо люди на джипах продовжуватимуть їздити горами і особливо туди, куди їздити не можна.

То чи законний джипінг в Україні, що про це каже законодавство, і чи існує компроміс між пішохідним туризмом і подорожами на позашляховиках?

Що таке джипінг

Рекламу подорожей в гори на джипах чи квадроциклах можна побачити фактично в кожному куточку українських Карпат — від Закарпаття до Львівщини.

Ціни різні — від 1500 гривень за годину, до 10000 на день.

Цю розвагу для туристів пропонують вже багато років, але в останнім часом піші туристи все частіше скаржаться на шум, розбиті шляхи та перетворення гірських ландшафтів на місиво з багна та глибоких колій.

Джипінгом зазвичай називають подолання складного бездоріжжя (гірських схилів, лісових стежок, боліт чи піщаних масивів) на моторизованій техніці.

Це повнопривідні позашляховики (джипи), квадроцикли (ATV), мотовсюдиходи (UTV/багі), а також ендуро-мотоцикли.

Техніка нищить природу по-різному. Важкі джипи діють як прес: вони сильно ущільнюють землю й лишають колії. А легкі квадроцикли зрізають колесами верхній шар ґрунту та проникають туди, куди авто не доїде.

Чи дійсно джипінг шкодить природі?

Природоохоронці та екологи говорять про прямий вплив позашляховиків на гірський ландшафт. На цю тему існують наукові дослідження, і шкідливість позашляховиків доведена.

Зокрема, група науковців дослідили 105 наукових публікацій про вплив джипінгу на тварин, ґрунт і рослинність. Ця стаття опублікована в журналі і має назву "Знайти нові шляхи? Систематичний огляд впливу використання позашляховиків на ґрунт, рослинність і дику природу".

У дослідженні, опублікованому в журналі Frontiers in Ecology and Evolution зазначено, що фізичний вплив транспорту спричиняє ущільнення ґрунту вже після перших проїздів, формує глибокі колії та прискорює ерозію.Це суттєво погіршує його водопроникність, біологічні та хімічні властивості.

Крім ризику прямої загибелі тварин від зіткнень, активний рух транспорту створює шумовий і фізичний стрес та спричиняє фрагментацію їхніх поселень.

Це змушує ссавців, птахів і безхребетних змінювати шляхи міграції, місця гніздування та годування і призводить до скорочення популяцій і втрати біорізноманіття.

Науковці зауважують, що рух позашляховиків змінює видовий склад: видоспецифічні та чутливі місцеві види (зокрема рідкісні чи високогірні) витісняються, а їхнє місце часто займають стійкі до витоптування або інвазивні (бур'янові) види.

Поле бою — соцмережі

Будь-який допис у соцмережах, де люди показують себе на джипах у горах — неодмінно набирає сотні гнівних коментарів.

"Задовбався коментувати, тож напишу ще тут. Джипери в Карпатах і всі, хто користується їхніми послугами, — рагулі. Виправдань цьому нема", — пише користувач Олександр і збирає у Threads тисячі вподобань.

Паралельно із цим щодня зʼявляються дописи самих користувачів джипінгу.

До прикладу, Ірина, яка відпочивала у селі Поляниця, скористалася послугами джип-турів і опублікувала в Threads допис із фото, яке зібрало десятки негативних реакцій.

У коментарі BBC News Україна дівчина розповіла, що в Карпатах була вперше і не знала, що з цими розвагами можуть бути якісь проблеми.

"Я не знала, що є така проблема чи щось там заборонено. Перший раз спробувала і більше не буду на них їздити, бо дійсно, дороги псуються. Я спробувала, їхала повільно і намагалась дуже бережно проїжджати там, де вже є ями, щоб їх не зробити більшими, не було дрифту чи ще щось. Дійсно дуже шкода ліси, гори та загалом природу. Я від себе зробила максимум на той момент, коли поїхала кататися", — розповіла дівчина.

Інша користувачка Анастасія розповіла у своєму дописі, що туризм на позашляховиках нормальна практика у світі та в Україні, адже існують дозволені маршрути.

"Пластик, fast fashion, автомобілі, телефони та всі інші дуже «екологічні» блага цивілізації — ну це ж інше. Але побачили джип — всьо, бл**. КАРПАТИ ТРЕБА РЯТУВАТИ. Хочете бути екоактивістами — будьте. Це круто. Але послідовно, а не тільки там, де вам зручно когось обісрати в коментарях", — написала Анастасія.

Користувачка Світлана також написала про те, що джипери — не вороги природи.

"Ми не їздили річками, не ламали дерева, не залишили після себе жодної смітинки й пересувалися лише дозволеними маршрутами. Любити природу — це не тільки ходити пішки. Це ще й поважати її, незалежно від того, як ти подорожуєш", — зазначила дівчина.

Що каже закон

У лютому 2025 року набрали чинності суттєві зміни до природоохоронного законодавства, які категорично заборонили офроуд у природно-заповідному фонді (ПЗФ).

Крім суто адміністративного штрафу, оновлений механізм передбачає обов'язкову компенсацію за шкоду довкіллю: її нараховують за кожен метр розбитого ґрунту чи знищеного покрову, що сумарно може коштувати порушникам десятки тисяч гривень.

Закон змінився, але джипи продовжують їздити. Одна із основних причин — відсутність регулювання. Слідкувати за виконанням закону має Державна екологічна інспекція, однак там немає достатньої кількості інспекторів, щоб просліджувати за кожним порушником. Крім того, журналісти не раз публікували репортажі, де водії позашляховиків просто втікають від інспекторів без жодного покарання.

Разом із тим нововведеннями в законі обурені жителі гірської місцевості, зокрема Прикарпаття, адже частина доріг, які ведуть до їхніх поселень, проходять через заповідні території.

У Яремчанській громаді таких спірних шляхів нараховують близько п'ятдесяти. Зіткнувшись із жорстким контролем, місцеві жителі й підприємці збиралися у серпні на масові громадські слухання, куди прийшли понад дві сотні людей.

Військовослужбовиця та учасниця бойових дій Євдокія розповіла, як влітку екологи зупинили її автівку, що поверталася із сінокосу:

"У нас із сім'єю є земля в горах — частина під нацпарком, частина під "Лісами України". Еколог зупинив машину і пробував скласти протокол. Але дайте нам можливість спокійно користуватися нашими землями! Як мені доїхати туди, привезти косарів тим джипом чи потім вантажівкою вивезти сіно?" — говорила на слуханнях місцева жителька.

Зі свого боку директор Карпатського національного природного парку Степан Гошовський наголосив, що для місцевих жителів, які їдуть до власних обійсть чи земельних ділянок, жодних перешкод немає. Проте стаття 14 Закону суворо забороняє будь-які приватні туристичні рейси.

"Джипінг на території парку заборонений категорично", — підкреслив Гошовський.

Представники екоінспекції лише знизують плечима: посадовці не можуть робити винятків на свій розсуд і зобов'язані виписувати протоколи згідно із законом.

Аби розплутати цей вузол, міський голова Яремче Андрій Мироняк запропонував компроміс, який учасники слухань підтримали одноголосно.

Депутати Яремчанської міськради звернулися до Верховної Ради, Кабміну та Івано-Франківської ОВА з вимогою врегулювати статус гірських доріг спільного користування та дозволити нацпарку самостійно визначати офіційні туристичні маршрути для легальних місцевих підприємців.

Водночас самі організатори "джип-турів" закликають можновладців діяти швидко й надати їм перехідний період для роботи, поки триватиме розгляд законодавчих правок.

Яремчанська міська рада у відповіді на запит BBC News Україна повідомила, що у зверненні депутати просили зафіксувати у законі право місцевих мешканців вільно їздити до своїх хат, сінокосів та земельних ділянок тими дорогами, що проходять через Карпатський національний природний парк або землі "Лісів України".

Також вони пропонують змінити Бюджетний кодекс, аби місцева влада отримала спрощену процедуру для ремонту й догляду цих доріг.

Міськрада також просить дати адміністрації нацпарку та місцевій владі спільне право розробляти й затверджувати офіційні автомаршрути через територію парку.

Ці шляхи призначатимуться для легальних підприємців — місцевих ФОПів, які сплачують податки та мають усі необхідні документи. Депутати наполягають: якщо проїзд відбувається чітко визначеним та узгодженим маршрутом, це не слід вважати порушенням закону чи нищенням заповідника.

Не можеш іти в гори — не йди?

Історик і досвідчений піший мандрівник Олександр Бондаренко переконаний, що людина у горах має залишати мінімальний вплив.

"А краще — щоб її присутності взагалі не було видно. Наприклад, на гору Ротило колись вела шикарна стежка з мохом. Одного разу я туди приходжу, 15 мотоциклістів-ендуріків виїхали по тому моху, роз'їздили його і стежки вже немає.Велетенська розрита штука з болота. Скільки треба буде тому моху рости, щоби це відновити?" — каже у коментарі BBC News Україна Олександр.

Він ходить в походи понад десять років і постійно бачить результат впливу позашляховиків гірські шляхи.

Аргументи про те, що джипери нібито їздять "давніми дорогами" або возять людей, які не можуть піднятися самі, мандрівник вважає звичайними маніпуляціями.

З погляду історії людина масово з'явилася в Карпатах лише у XV–XVII століттях, а моторизований транспорт — взагалі у XX столітті, тож про жодні «давні традиції" мова не йде. Окрім того, переважна більшість пасажирів джипів — це цілком здорові люди, які шукають швидких розваг без зусиль.

"Коли ти їдеш на джипі, то не отримуєш справжнього кайфу, бо це дається задарма. Насолода з'являється тоді, коли ти йдеш пішки, десь страждаєш під рюкзаком і нарешті виходиш на вершину. Якщо людина не може піднятися на Говерлу пішки — вона може просто туди не йти. Горам від цього буде тільки краще", — додає історик.

На думку Олександра, абсолютна заборона джипінгу не спрацює. Замість цього варто перейняти досвід США та Великої Британії і створити для офроуду спеціальні закриті полігони. Оскільки джипінг — недешеве задоволення, такі полігони поза межами заповідників можуть фінансувати самі ж прихильники цієї активності або приватні інвестори.

Водночас держава має постійно розширювати території природно-заповідного фонду та суворо вибирати, де транспорту категорично не місце.

У швидке розв'язання проблеми лише через штрафи чи поліцію Олександр не вірить, тому головний вихід бачить у просвітництві й зміні культури туризму.

Місцеві громади можуть чудово заробляти на піших маршрутах, крафтовому виробництві, ягідних чи грибних турах, не знищуючи при цьому власні гори.

"Наше завдання — зробити так, щоб джипери опинилися в меншості. Треба пояснювати: якщо роздовбати гірські хребти сьогодні, завтра туди ніхто не схоче приїжджати. Ми повинні передати Карпати наступним поколінням у такому ж стані, в якому отримали їх самі, а не жити за принципом "після нас хоч потоп", — підсумував Бондаренко.

Чи дозволений джипінг в інших країнах?

Дискусія про те, чи брати Україні приклад із інших країн також запекла. Частина суспільства переконує, що поїздки на позашляховиках дозволені в багатьох країнах і це абсолютно нормальна практика. Інші ж впевнені, що в цивілізованих країнах джипінг у горах неможливий.

До прикладу, у червні 2025 року група з семи позашляховиків приїхала з Ліверпуля до заповідної зони "Бервін" у Вельсі. Аби потрапити на захищену природоохоронну територію, порушники болторізом зірвали замок із воріт і зняли попереджувальні знаки. Їхні апарати проїхалися приватними землями та рідкісними торфовищами, залишивши після себе глибокі рови, а коли дві машини застрягли, їх довелося буксирувати, що завдало довкіллю ще більшої шкоди.

Свої "пригоди" джипери самі ж викладали в TikTok, і саме ці відеоролики та фотографії зафіксували масштаби руйнувань та стали головними доказами для суду.

Служба природних ресурсів Вельсу оцінила ці дії як незворотну гідрологічну шкоду, адже знищені торфовища формуються століттями, утримують вуглець та є домівкою для рідкісних видів птахів.

Двох організаторів — Джона Робінсона та Майкла Вільямса — оштрафували на понад 2000 фунтів стерлінгів кожного (це більше ніж 100 тисяч гривень) і позбавили права керування автомобілем. Третього ж учасника, Джозефа Годжсона, який не з'явився на засідання, засудили заочно та оголосили в розшук для винесення остаточного вироку.

Окрім виплати штрафів, порушники залишили по собі проблеми для всієї громади. Фахівці з охорони природи зауважують, що нелегальний джипінг не лише блокує природне відновлення екосистем, а й завдає суттєвих збитків місцевим фермерам та землевласникам, через що державним службам тепер доводиться витрачати значні ресурси на масштабні реставраційні роботи.

Швейцарський досвід демонструє дієвий компромісний механізм: офроуд не забороняють тотально, а спрямовують у чітко визначені межі — на платні ґрунтові дороги із системою ліцензій та перепусток або на закриті приватні полігони. Завдяки цьому вся решта дикої природи Альп залишається повністю недоторканною.

Якщо говорити саме про Карпати, то у Польщі в'їзд моторизованого транспорту на природні території без спеціального дозволу жорстко заборонений. У Словаччині несанкціонований заїзд на авто чи мотоциклі на заповідні території регулюється Кримінальним кодексом.

Боротьба із позашляховиками триває в Румунії. Там за виїзд на високогірні альпійські луки чи заповідні масиви нацпарків передбачено штрафи для фізичних осіб від 27 000 до 54 000 грн, а для юридичних осіб (організаторів турів) — до 270 000 грн.

Джипінг на Гимбі — заборона не працює?

Боротьба із нелегальним джипінгом триває не лише в соцмережах, а й зусиллями екоактивістів. Блогерка та волонтерка Христина Жук, яка понад десять років ходить у походи Карпатами, розповідає: проблема давно вийшла за межі побутового дискомфорту туристів і перетворилася на масштабну екологічну катастрофу.

"Спочатку це просто дратувало. Ти тікаєш з великого міста в гори заради тиші, а отримуєш пилюку, шум моторів та музику з колонок. Але згодом я побачила досвід альпійських країн — Швейцарії, Італії, Австрії.

Там працює невідворотність покарання: заїхав у заповідник — отримав величезний штраф, заїхав удруге — втратив авто. У нас же відсутній реальний контроль, а покарання залишається тільки на папері", — зазначає Христина.

За спостереженнями активістки, найгірша ситуація зараз спостерігається на масивах Боржава та Свидовець, де лише за 20 хвилин перебування на маршруті можна зафіксувати десятки позашляховиків. Від коліс важкої техніки утворюються двометрові рови.

Журналісти ВВС у вересні цього року були на Боржаві під горою Гимба - і були вражені тим, як за рік змінився навколишній ландшафт. Джипери змінили його до невпізнаваності, ситуація стає дуже гнітючою. Там біля Пилипця у горах одночасно можна було бачити в русі десятки позашляховиків. Вражає, що людей вивозять на гору джипами туди, куди можна нормально виїхати на підйомнику.

Єдиним відносно захищеним масивом залишаються Ґорґани — завдяки кам'янистому рельєфу, де техніка фізично не здатна проїхати.

Ще у 2022 році петиція Христини Жук про врегулювання джипінгу зібрала понад 25 тисяч підписів на сайті президента. Проте бюрократичне коло чиновницьких доручень — від прем'єр-міністра до міністерства захисту довкілля — так і не призвело до системних змін.

Головна юридична проблема Боржави та багатьох інших гірських масивів полягає у відсутності суцільного природоохоронного статусу. Сам хребет не є національним парком чи заповідником, а містить лише окремі об'єкти природно-заповідного фонду (ПЗФ). Саме тому екологи наполягають на розширенні заповідних територій, адже наразі перевізники користуються цією "сірою зоною".

Днями Христина оприлюднила чергові фото та відео з гори Гимба, де зафіксовано масовий заїзд джиперів. Водночас проїзд туди офіційно заборонений: ще у 2025 році Закарпатська ОВА ухвалила рішення про повну заборону руху моторизованого транспорту на Боржаві. Проте на практиці зміни не відбулися — джипи продовжують їздити схилами.

Активістка скерувала офіційні звернення до Закарпатської ОВА, управління туризму та курортів області, а також до Пилипецької громади з вимогами публічно відзвітувати: хто відповідає за контроль, де встановлені заборонні знаки та скільки порушників притягнуто до відповідальності.

Замість чітких відповідей від профільних управлінь активістка поки отримує лише формальні повідомлення про те, що"питання в роботі". Втім, після публічного розголосу ситуація зрушила з місця завдяки силовикам. Очільник Закарпатської ОВА Мирослав Білецький заявив, що притягати до відповідальності мають не лише водіїв, а й організаторів нелегального бізнесу.

Поліція Закарпаття вже відкрила кримінальне провадження за ст. 252 Кримінального кодексу України (умисне пошкодження територій природно-заповідного фонду та об'єктів під охороною держави). Як повідомила речниця поліції Ганна Дан, за оприлюдненими кадрами правоохоронці ідентифікують номерні знаки та обличчя водіїв. Порушникам загрожують штрафи до 51 тисячі гривень, пробаційний нагляд або обмеження волі до трьох років.

"Зараз рішення про заборону просто зависли, а джипери присилають погрози — обіцяють спалити хату чи побити, звинувачуючи, ніби я забираю в людей роботу. Але я пропоную не тотальну заборону, а чітке врегулювання: визначити дозволені траси поза високогір'ям, продавати дорогі ліцензії, а за ці кошти утримувати службу рейнджерів, які реально штрафуватимуть порушників.

Хтось має піднімати ці питання, бо якщо ми мовчки дивитимемося, як нищать наші гори, незабаром відновлювати буде нічого", — підсумовує Христина Жук.

А що кажуть місцеві

Джипінг — один із основних видів заробітку для місцевих підприємців в гірській місцевості.

Бізнес у Яремчі переконує, що не варто плутати пізнавальні туристичні поїздки з агресивним офроудом.

Представник асоціації власників джипів та квадроциклів Роман Качелуб каже, що місцеві підприємці самі зацікавлені в законі та чітких правилах.

"Ми надіслали звернення до Верховної Ради і чекаємо результатів, щоб нарешті був порядок і стало зрозуміло, що таке спорт, а що — подорожі. Наші маршрути переважно взагалі не перетинаються із заповідними зонами. Це сільські та комунальні дороги, які ведуть до житлових будинків, городів чи популярних оглядових локацій на кшталт карпатської гойдалки.

Люди з інших міст думають, що ми нібито нищимо хребти, а підприємець насправді просто везе гостей селом дві години, показує каньйон чи сироварню і повертає назад", — пояснює перевізник.

Він наголошує, що найбільшу шкоду довкіллю завдають не місцеві ФОПи, які працюють із туристами, а приїжджі "любителі спорту" на спеціально підготовленій техніці.

За його словами, розбивати ґрунтові дороги в гірських хащах для звичайного екскурсійного бізнесу надто дорого й невигідно, адже машини постійно ламаються.

"Справжні руйнування — це справа рук спортсменів з усієї України, які цілий рік готують джипи за 100 тисяч доларів із редукторами та агресивною гумою, привозять їх на лафетах і їдуть ганяти високо в гори. Я й сам буваю в походах пішки. На Костричі бачив таке порите болото, ніби дикі кабани пройшлися, а виявилося — це розважалися власники великих українських мереж", — зазначає підприємець.

Сам Качелуб каже, що починав 10 років тому з екстриму на старих позашляховиках, але зараз розробляє пізнавальні тури цілого дня навіть на легковій машині асфальтованими автошляхами.

"Мені навіть не страшно, якщо їздити горами повністю заборонять, бо я можу легко возити людей на Мерседесі по асфальту до цікавих місць. Але якщо в громаді затвердять 5 офіційних коротких маршрутів, наприклад, пів години підйому на Маковицю до сироварні, цього цілком вистачить усім трьом сотням місцевих підприємців. Тоді туризм буде жити, а гори залишаться цілими", — каже підприємець.

На думку місцевих, майбутній закон має жорстко обмежити саме спортивний офроуд, але зберегти можливість для локального туристичного бізнесу, який "годує цілі села".

"Перевезення тісно пов'язані з усім іншим гірським бізнесом: готелями, колибами, чанами та ярмарками. Якщо повністю все закрити, зупиниться взагалі все. Тому ми чекаємо на розумний компроміс: дайте конкретні дозволені маршрути для пізнавальних поїздок і категорично забороніть спортсменам розривати гори", — підсумовує Роман Качелуб.

Місцевий перевізник Василь, який проводить тури до вершин Боржави, розповів BBC, що в більшості гірських сіл немає родючої землі чи великих підприємств, а пенсії батьків не покривають навіть базових потреб.

За його словами, поїздки на Боржаву — це не агресивний спорт, а спосіб надати туристичний сервіс літнім людям, пенсіонерам чи парапланеристам, які фізично не можуть занести важке спорядження чи піднятися на вершину пішки.

Водночас Василь підкреслює, що найбільшу шкоду схилам завдають не місцеві жителі, а приїжджі туристи на власних квадроциклах та багі, які їздять без жодних обмежень.

За словами Василя, про формальні заборони ОВА більшість місцевих дізнається з новин чи соцмереж, адже на самих гірських шляхах немає ні заборонних знаків, ні шлагбаумів.

"На цей момент знаків ніяких там нема. Там не тільки джипи їздять, а і гості самі на своїх джипах. Тут у нас дуже багато було поляків, зараз вони бояться в зв'язку з війною приїжджати до нас. Вони ж не знають, що там можна, чи не можна. Так само і ми не знаємо, чи можна це, чи не можна. Це є наш такий заробіток під час війни, ми не знаємо, куди діватися, то і працюємо так потихеньку", - розповідає чоловік.

Побоюючись кримінальних проваджень та перевірок поліції, частина місцевих жителів вже припинила виїзди на Гимбу, каже Василь. Проте досі чекає від місцевої влади роз'яснень та альтернативних рішень. Перевізники наголошують, що готові підпорядковуватися офіційним правилам, якщо їм дадуть легальну альтернативу.

"Приймуть рішення закрити — значить, поставите знак, шлагбаум, і ми не будемо їздити, шукатимемо іншу роботу. Але що тоді запропонують нашій молоді? Відкрийте нам інший, легальний маршрут, набийте і скажіть: "Хлопці, їдьте тільки цією ґрунтовою дорогою".

Ми самі зацікавлені в порядку, але ситуацію треба вирішувати розумно, а не просто засуджувати людей, які намагаються вижити в селі", — підсумовує Василь.

Можливість для людей з інвалідністю?

Перевізники також постійно наголошують на тому, що багато водіїв — ветерани, а їхні позашляховики возять в гори також людей з інвалідністю та інших громадян, які не можуть самостійно піднятися.

Такі приклади є. Ветеран з подвійною ампутацією Михайло Варварич влітку розповідав про підйом на гору Високий Верх саме на квадроциклі. Під його дописом коментатори також розділилися — хтось вважає, що протези — це не привід "руйнувати гори", адже в такому випадку можна скористатися підйомником.

Багато військових обирають саме піший туризм. До прикладу, організація "Друге дихання UA" займається саме тим, щоб водити військових і ветеранів з ампутаціями в походи і принципово виступає проти джипінгу.

Учасники ходять не лише в Карпати. Понад рік двоє ветеранів готувалися до сходження на гору Mera Peak висотою понад 6 тисяч метрів в Непалі.

У "Другому диханні" наголошують, що усі їхні гірські програми організовані за принципом: доїхати автомобілем лише до місць, куди дозволений проїзд.

"Далі ветерани та ветеранки, які користуються протезами, самостійно долають гірські маршрути пішки та здійснюють сходження. Ми розуміємо, що фізичні можливості та потреби кожної людини різні. Саме тому вважаємо важливим розвивати доступність гірських маршрутів у спосіб, який не шкодить природі", - розповідають у фонді.

Депутати працюють над посиленням відповідальності

Наразі держава готує нові зміни до закону. Народна депутатка, член комітет з питань екологічної політики та природокористування Юлія Овчинникова, у коментарі BBC розповіла, що прийнятий у першому читанні законопроєкт № 11309 містить лише підвищення штрафів за порушення в межах природно-заповідного фонду, зокрема за джипінг.

Штрафи планується підвищити з нинішніх 9–24 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до 500–1000 неоподатковуваних мінімумів (близько 17 тисяч гривень).

"Цей законопроєкт не вводить заборону на джипінг за межами природно-заповідного фонду. Для того щоб заборонити джипінг там, потрібен окремий законопроєкт, оскільки згідно з Регламентом Верховної Ради зміни до Кримінального кодексу і Кодексу України про адміністративні правопорушення обов'язково мають вноситися окремими законопроєктами", - пояснює Овчинникова.

Вона також розповіла, що знає про звернення Яремчанської громади та визначення маршрутів.

"Але треба зважати на такий момент: джипінг офіційно заборонений лише в межах ПЗФ. Далеко не всі території в межах Яремчанської громади входять до Карпатського НПП. Наприклад, є Ліснівський хребет, на якому Яремчанська громада дозволила будувати ВЕС. Він не входить до меж природно-заповідного фонду, і формально джипінг там дозволений.

Звісно, це не означає, що там треба їздити джипами і займатися джипінгом. Але тут Яремчанська рада трохи маніпулює коли вимагає змін в законодавство - бо вона хоче саме бачити дозволений джипінг у межах Карпатського національного парку", - каже депутатка.

На її думку, джипінг в ПЗФ має й надалі бути заборонений.

"Якщо джипери хочуть десь кататися, то можуть розглянути варіанти катання, наприклад, якимись лісорубними дорогами в експлуатаційних лісах по чітко визначеним маршрутам. Але, знову ж таки - не має йтися про Карпати. У Карпатах джипінг має бути заборонений повністю".