Як прогноз погоди визначив успіх найсміливішої військової операції в історії

Це була найсміливіша військова операція в історії - і її успіх залежав від метеоролога Джеймса Стегга. Новий фільм з Ендрю Скоттом і Бренданом Фрейзером досліджує його роль у завершенні Другої світової війни.

У день своєї інавгурації у 1961 році Джон Кеннеді запитав у тодішнього президента Дуайта Ейзенхауера, що дало йому перевагу над нацистами в день висадки в Нормандії. Ейзенхауер тоді був Верховним головнокомандувачем союзних сил.

"У нас були кращі метеорологи, ніж у німців", - відповів Ейзенхауер. Цей епізод наводиться в кінці нового фільму "Тиск", який припускає, що ця відповідь геть не була перебільшенням.

Стрічка розповідає реальну історію про те, як протягом трьох днів перед висадкою союзників у Нормандії Ейзенхауер (Брендан Фрейзер) і головний метеоролог союзників, шотландський капітан Королівських повітряних сил Джеймс Стегг (Ендрю Скотт) ухвалювали рішення про початок операції.

Історик Антоні Бівор у своїй книжці D-Day: The Battle for Normandy називає операцію "ймовірно наймасштабнішою подібною в історії війни".

6 червня 1944 року близько 160 000 союзницьких військ висадилися на узбережжі Нормандії з повітря і моря, що стало одним з переломних моментів у Другій світовій війні.

Але за кілька днів до висадки, спочатку запланованої на 5 червня, Стегг побачив наближення небезпечного шторму. Хоча команда метеорологів, яку він очолював, категорично з ним не погоджувалася.

Його завданням було звести прогнози до простого рішення для Ейзенхауера - "йти" або "не йти". Але це було надзвичайно ризиковано: наступ під час шторму міг коштувати тисяч життів, але затримка означала б довге очікування на підходящі умови та ризик витоку інформації.

Заснований на п'єсі Девіда Гейга 2014 року фільм перетворює ці події на напружену драму, сповнену конфліктів думок і зіткнення характерів. Як розповідають його творці BBC, це також історія про довіру до перевірених наукових даних і про мужність говорити неприємну правду.

"Як зробити історію про погодний фронт захопливою? Але ж вона не лише про погоду", - каже режисер фільму Ентоні Марас ("Готель Мумбаї"), який написав сценарій разом із Гейгом.

"Ми досліджуємо персонажів, ставимо їх в умови величезного тиску і бачимо, як вони змінюються. З цієї точки зору можна зробити фільм про погодний фронт таким, що він здасться найбільшою подією на Землі - бо для цих людей так воно і було".

Зіткнення характерів

Ендрю Скотт зображує Стегга таким, яким його описують історичні джерела: стриманого, замкненого, небагатослівного чоловіка. Як каже Гейг, він мав "тиху, але сталеву принциповість", і Скотт показує глибину почуттів під цією зовнішньою стриманістю.

Значна частина фільму відбувається в кабінетах і кімнатах, заповнених погодними мапами, у Саутвік-Гаус - маєтку XIX століття, який під час війни використовували як штаб союзники.

З міркувань безпеки метеорологи не могли спілкуватися із зовнішнім світом. Там Стегг залишається непорушним зовні, навіть коли дізнається, що його вагітна дружина почала народжувати.

Його опонент - різкий і самовпевнений американський метеоролог Ірвінг Крик (Кріс Мессіна), який мав довіру Ейзенхауера. Прогноз Крика передбачав ясну погоду та базувався на аналізі історичних погодних патернів.

Як зазначає Гейг, цей підхід добре працював "для Північної Африки та США", де Крик раніше успішно робив передбачення, але не враховував мінливу англійську погоду.

Тим часом Стегг помічав тривожні зміни в повітряних потоках - новаторський для 1944 року метод прогнозування, який тоді ще не був поширений.

Усі - від Ейзенхауера до Крика та британського фельдмаршала Бернарда Монтгомері (Деміан Льюїс) - хотіли провести операцію, як і планувалося, 5 червня.

Стегг мав дати їм рекомендацію "не проводити висадку".

"Стегг не цікавився тим, що люди хочуть почути, а прагнув говорити те, що їм потрібно було почути. І я думаю, у цьому є свого роду героїзм", - каже режисер фільму Ентоні Марас.

Зрештою, Стегг врятував операцію, визначивши, що 6 червня буде коротке вікно покращення погоди, але він не міг цього довести, коли озвучував свій непопулярний вердикт.

Чому історію варто переосмислювати

Рішення Стегга резонує сьогодні, коли факти та наука дедалі частіше сприймаються "як судження". Марас говорить про нього: "Він дивився в очі найсуворішим військовим командирам на планеті - принаймні з боку союзників - і казав, по суті: "Ми можемо діяти лише на основі того, що знаємо. Є докази і є дані".

І його принциповість - не просто голлівудська прикраса. Як пише Бівор: "Стегг відчував необхідність діяти за власною інтуїцією і не зважати на більш оптимістичні погляди своїх американських колег".

Хоч Стегг буде маловідомою постаттю для глядачів, таким самим буде і Ейзенхауер, якого ми бачимо на екрані. Його образ також створений переважно на основі історичних джерел.

У масовій уяві його президентство затьмарює військову кар'єру. Брендан Фрейзер каже, що до прочитання сценарію ім'я Ейзенхауера асоціювалося у нього насамперед з його відомим передвиборчим гаслом - I like Ike ("Мені подобається Айк", Айк - це прізвисько самого Ейзенхауера) та усміхненим карикатурним портретом чоловіка з лисиною, який керував плануванням операції "Оверлорд".

Але в роки війни, як каже Марас, Ейзенхауер був зовсім іншим.

"Він курив по чотири–шість пачок сигарет на день, випивав приблизно 20–24 чашки кави, його тіло виснажувалося, у нього була виразка на спині, яка перетворилася на відкриту рану. Він був у дуже тяжкому стані. І в особисті моменти він був надзвичайно вразливим".

Цю вразливість ми бачимо в сценах із його водієм і особистою помічницею, лейтенанткою Кей Саммерсбі (Керрі Кондон).

Спочатку призначена як член британського моторизованого корпусу, вона стала згодом довіреною особою Ейзенхауера. Довгий час існували непідтверджені припущення про їхній роман, але фільм показує їхній близький емоційний зв'язок, не стверджуючи, що між ними відбувалося щось більше.

Їхні приватні розмови на екрані показують, як сильно на Ейзенхауера тиснула відповідальність, частково через тінь, яку відкидала операція "Тигр".

Це була репетиція висадки в Нормандії з бойовими боєприпасами, яку Ейзенхауер дозволив провести за шість тижнів до висадки.

Вона пройшла настільки катастрофічно, що понад 700 американських військових загинули внаслідок плутанини в комунікаціях - вони потрапили під "дружній вогонь" і атаку німецьких катерів. Фільм починається з реконструкції цих навчань.

Брендан Фрейзер вважає, що ця історія Другої світової війни у фільмі дає урок і для сьогодення: "Давайте згадаємо, як виглядало лідерство в ті часи, і побачимо важливість уваги до фактів і науки та необхідність говорити правду владі".

5 червня 1944 року біля узбережжя Нормандії дійсно прокотився потужний шторм - саме такий, якого й очікував Стегг на основі своїх прогнозів.