"Ми всиновили дитину. Виявилося, що вона - жертва торгівлі людьми"

Коли Девід і Еллі вперше побачили Маркуса, вони зрозуміли, що він має стати їхнім сином.

"Для мене це було з першого погляду", - каже Девід.

Їхня довга подорож до всиновлення добігла кінця. За кілька місяців вони вже тримали на руках немовля з Індонезії, і сім'я була готова почати нове життя разом.

Та тепер, через кілька років, вони ризикують втратити Маркуса, оскільки вважають, що він міг потрапити до Сінгапуру через торгівлю людьми.

Він є одним зі щонайменше 20 дітей, яких, за версією слідства, в останні роки незаконно купували в Індонезії для всиновлення в Сінгапурі.

Минулого року заарештували майже два десятки людей, більшість із яких нині постають перед судом у Західній Яві.

Тепер владі, можливо, доведеться вирішувати, чи повинні Маркус та інші діти, які вже провели більшу частину свого життя в Сінгапурі, залишитися з названими батьками - чи повернутися до своїх біологічних батьків в Індонезії.

Обидві країни поки що не повідомили, що станеться з цими дітьми.

Для Девіда й Еллі останні кілька місяців були справжньою агонією.

Резонансна справа привернула увагу до тривалої проблеми торгівлі дітьми в Індонезії, яку підживлює практика продажу дітей їхніми батьками.

Вона також порушила питання, як Сінгапур - країна, відома жорстким контролем та ретельними перевірками, - не зміг виявити ймовірну схему торгівлі людьми й навіть схвалив деякі з таких всиновлень.

Девід і Еллі погодилися розповісти свою історію BBC за умови використання псевдонімів, оскільки бояться зашкодити своїм шансам залишити Маркуса.

"Тривога постійно присутня десь у глибині свідомості, - каже Девід. - Постійно думаєш про те, що Маркуса можуть забрати".

"Він нам усміхнувся"

Девід і Еллі завжди хотіли дітей, але після кількох болісних викиднів Еллі вони вирішили всиновити дитину.

Однак їм довелося зіткнутися з тривалим очікуванням на сінгапурську дитину - в одному агентстві з усиновлення їм надали номер у черзі 142.

Тому вони зробили те, що роблять багато сінгапурців у такій ситуації, - почали шукати за кордоном.

За оцінками, близько двох третин дітей, яких щороку всиновлюють у Сінгапурі, народилися в інших країнах, зазвичай сусідніх.

Девід і Еллі обрали місцеве агентство, яке спеціалізувалося на організації всиновлення індонезійських немовлят.

Через кілька тижнів вони дивилися на крихітного малюка, якого показували в камеру під час відеодзвінка, організованого агентством.

"Що в ньому було такого особливого, що привернуло нашу увагу? Він дуже кмітливий! Він нам усміхнувся", - згадує Девід.

Подружжя заплатило десятки тисяч доларів - як їм пояснили, ця сума покривала послуги агентства, юридичні витрати, витрати на дитину та "символічну суму" для біологічних батьків.

За кілька місяців Маркуса привезли до Сінгапуру.

"Коли його поклали нам на руки, ми відчули і хвилювання, і страх, і щастя, - каже Девід. - Ми подивилися одне на одного і сказали..."

"Ось воно, це по-справжньому", - закінчила за нього Еллі.

Всиновлення Маркуса в Сінгапурі схвалили швидко, і останнім кроком стала заявка на громадянство.

Коли представники імміграційної служби запросили їх на зустріч, вони очікували почути хороші новини.

Натомість їхнє життя перевернулося.

Їм повідомили, що розгляд заявки на громадянство призупинили, а Маркуса, ймовірно, переправили до Сінгапуру через торгівлю людьми.

"Тоді я просто вибухнув", - каже Девід, який вважає, що влада Сінгапуру мала б провести ретельнішу перевірку.

"Я сказав їм: "Хіба ви не виконали належної перевірки? Ви ж усе перевірили, правда? Ви провели нас через складний, але необхідний процес, саме тому ми його дотримувалися". Вони не змогли нам відповісти", - додає він.

Загалом нині в Західній Яві судять 19 осіб.

Їх звинувачують у незаконному придбанні дітей та переправленні їх за кордон з метою "експлуатації", а також у підробці документів, щоб зробити все схожим на законне всиновлення.

За індонезійським законодавством торгівля людьми може визначатися як оплата за людину та її переміщення з метою експлуатації.

Індонезія також має суворі правила щодо міжнародного всиновлення, які, за версією слідства, обвинувачені обійшли.

У суді стало відомо, що щонайменше 12 із 20 немовлят уже вивезли до Сінгапуру.

Сінгапурська влада відмовилася підтвердити BBC ці цифри.

Прокурори стверджують, що організаторкою схеми була індонезійка на ім'я Лі Сіу Луан, яка також перебуває серед обвинувачених.

Вона визнала, що постачала дітей для всиновлення щонайменше чотирьом контактам у Сінгапурі, які обіцяли платити не менше ніж 18 тисяч сінгапурських доларів (14 тисяч доларів США) за кожну дитину.

Лі звинувачують у вербуванні посередників, пошуку немовлят, організації догляду за ними та підробці документів.

За даними слідства, посередники шукали через соціальні мережі батьків, готових віддати своїх дітей на всиновлення.

В одному випадку посередниця нібито видавала себе за жінку, яка хоче всиновити дитину, щоб переконати чоловіка віддати новонародженого сина.

Після отримання дітей їх доставляли до будинку в Понтіанаку, де за ними доглядали найняті няні.

Лі також, за твердженням слідства, найняла людину спеціально для підроблення свідоцтв про народження та документів про всиновлення.

Деякі учасники схеми нібито видавали себе за біологічних батьків дітей у документах.

Їхні імена не лише фігурували в підроблених документах - вони також брали участь у відеодзвінках із потенційними усиновлювачами.

Прокурори просять призначити обвинуваченим покарання від п'яти до десяти років позбавлення волі.

Девід і Еллі досі не отримали офіційного підтвердження від влади, що Маркус є одним із дітей, які, імовірно, стали жертвами торгівлі людьми.

Проте BBC виявила чіткі ознаки цього, якими поділилися з подружжям.

У судових документах ми знайшли повне індонезійське ім'я Маркуса серед переліку дітей, яких, за версією слідства, переправили через торгівлю людьми.

Одна з жінок на лаві підсудних, яку звинувачують у неправдивому декларуванні себе як біологічної матері деяких дітей, зазначена як мати Маркуса в його індонезійських документах про всиновлення.

Окремо індонезійське відділення Інтерполу встановило агентство в Сінгапурі, яке займалося цими дітьми.

Це те саме агентство, через яке Маркуса запропонували Девіду й Еллі.

Агентство досі зареєстроване в Сінгапурі як чинний бізнес. BBC намагалася зв'язатися з його власником, але відповіді поки не отримала.

Міністерство внутрішніх справ Сінгапуру відмовилося відповідати на запитання BBC щодо того, чи розслідує воно діяльність агентства та ймовірних сінгапурських спільників Лі Сіу Луан, зазначивши, що судовий процес в Індонезії ще триває.

Відомство послалося на попередні заяви, зроблені разом із Міністерством соціального та сімейного розвитку, де повідомляли про співпрацю з індонезійською стороною в межах розслідування.

Відтоді як справа стала відомою громадськості, депутати парламенту неодноразово порушували це питання.

Один із них зазначив, що всиновлення дітей схвалили на підставі рекомендацій державних службовців і що названі батьки "є невинними сторонами, які виконали всі вимоги закону".

Однак Міністерство соціального та сімейного розвитку заявило, що агентства з усиновлення відповідають за те, щоб діти походили з "належних джерел", і мають проводити ретельні перевірки, а названі батьки також повинні проявляти належну обачність.

Девід і Еллі кажуть, що їм ніколи не спадало на думку, що Маркус міг бути жертвою торгівлі людьми.

За їхніми словами, вони намагалися самостійно перевіряти інформацію, але були обмежені браком знань. Зрештою, це був їхній перший досвід усиновлення.

Подружжя переконане, що основна відповідальність лежить на уряді Сінгапуру, оскільки його посадовці проводили ретельні перевірки під час процедури схвалення усиновлення Маркуса.

"Саме вони є експертами в тому, щоб визначити, чи все законно. Вони мають справу з усиновленнями щодня. Не ми", - сказала Еллі.

Міністерство соціального та сімейного розвитку відмовилося відповідати на запитання ВВС про те, чи перевіряли вони немовлят, які в'їхали в Сінгапур, і як вони зазвичай перевіряють усиновлення дітей-іноземців.

Воно послалося на попередні заяви про те, що надає підтримку постраждалим батькам і що були "деякі затримки" в розгляді заявок на громадянство для їхніх дітей.

У міністерстві також пообіцяли провести перевірку процесів усиновлення.

Чорний ринок немовлят

В Індонезії ця справа стосується однієї зі щонайменше семи підозрюваних мереж торгівлі немовлятами, які розслідували правоохоронці останніми роками.

Одна з таких мереж, що діяла в Джок'якарті, нібито залучила щонайменше 66 дітей.

Офіційна статистика свідчить, що кількість випадків торгівлі малолітніми дітьми майже потроїлася між 2021 і 2024 роками - з 27 до 70 дітей.

Ці дані охоплюють лише зафіксовані випадки, тоді як реальна кількість, ймовірно, значно більша.

Хоча деяких батьків, за версією слідства, змушували продавати своїх немовлят, інші погоджувалися на це через неможливість утримувати дітей або через потребу в грошах.

Під час процесу в Західній Яві свідок Дані Хідаят заявив, що був банкрутом і безробітним, коли його дружина очікувала на народження їхньої п'ятої дитини, і їхня "фінансова та економічна ситуація була така, що вони були не готові".

Він приєднався до групи у Facebook, присвяченої всиновленню, де з ним зв'язалася жінка, яка стверджувала, що не може мати дітей.

Вони домовилися, що вона всиновить його дитину після народження.

Жінка дала Хідаяту п'ять мільйонів рупій (290 доларів США) і пообіцяла ще два мільйони.

За словами Хідаята, гроші були потрібні на відновлення здоров'я його дружини після пологів.

Стверджується, що ця жінка була посередницею мережі торгівлі людьми - і саме Хідаят зрештою викрив її.

Коли він не отримав другу частину оплати, то звернувся до поліції із заявою про викрадення сина.

Поліція затримала жінку і, перевіривши її телефон, виявила, що вона допомогла організувати передачу для всиновлення десятків інших дітей у Сінгапурі та Індонезії.

Сина Хідаята зрештою знайшли, і зараз він перебуває під опікою соціальних служб. Ця дитина не входила до числа 20 немовлят, яких переправили до Сінгапуру.

ВВС запитала індонезійську поліцію, чи буде розслідування щодо біологічних батьків немовлят, яких ймовірно продали. Наразі ми не отримали відповіді.

Посадовці та активісти заявляють, що потрібно більше зусиль для усунення причин, які спонукають батьків продавати своїх дітей.

Серед них - бідність, недостатня підтримка матерів, обмежений доступ до державної допомоги та культурна стигма щодо народження дітей поза шлюбом.

У сільських районах Індонезії також існує більш неформальне ставлення до всиновлення, де культурно прийнятним вважається передавати малих дітей родичам або сусідам без офіційних процедур.

Тому деякі учасники таких схем торгівлі дітьми схильні представляти свої дії як прояв альтруїзму.

Обвинувачені у справі в Західній Яві стверджували, що вони "допомагали сім'ям" і не знали про незаконність своїх дій.

У суді Лі Сіу Луан заявила, що "не знала, що це неправильно" - відправляти дітей за кордон для всиновлення, - і сказала, що її партнер у Сінгапурі переконав її в законності процесу.

"Йдеться не лише про те, щоб знайти тих, хто продає дітей, і покарати їх, - каже дитячий правозахисник Еко Крісванто із Західної Яви.

За його словами, головна проблема полягає в тому, що "до дітей починають ставитися як до товару. Саме причини цього потрібно досліджувати".

Попри численні закони щодо захисту дітей і боротьби з торгівлею людьми в Індонезії, проблемою залишається їх непослідовне застосування, додав він.

Ай Рахмаянті, голова Індонезійської комісії із захисту дітей, зазначила, що "держава не створила достатнього потенціалу для надання безпечних місць або послуг" для передачі небажаних дітей.

Так звані "бебі-бокси", де можна залишити дитину, в Індонезії трапляються рідко.

На цьому тлі виник чорний ринок, де торговці людьми "відкрито використовують соціальні мережі, пропонуючи рішення людських проблем: безкоштовні пологи, повернення додому з грошима, а дитина залишається з ними", каже Рахмаянті.

ВВС звернулася до Міністерства з питань розширення прав і можливостей жінок і захисту дітей Індонезії щодо реакції на коментарі Рахмаянті та Крісванто та щоб дізнатися, що воно робить для боротьби з торгівлею дітьми.

На момент виходу матеріалу відповіді не було.

Доля дітей залишається невизначеною

Поки Девід і Еллі з тривогою очікують вироку суду, одне ключове питання залишається без відповіді - що станеться з Маркусом та іншими дітьми.

Правозахисники й посадовці в Індонезії вважають, що дітей, які, імовірно, стали жертвами торгівлі людьми, слід повернути біологічним батькам.

Один індонезійський поліцейський навіть сказав BBC, що це питання "національної гордості Індонезії".

Однак на момент завершення судового процесу та ухвалення рішення щодо майбутнього дітей вони вже проведуть роки під опікою своїх названих батьків у Сінгапурі.

Джеремі Хенг, старший клінічний психолог Сінгапурського дитячого товариства, заявив, що багаторазові розриви прив'язаностей у ранньому віці можуть "негативно вплинути на розвиток мозку, емоційну регуляцію, навчання та відчуття безпеки прив'язаності".

Він додав, що також зростають ризики симптомів, пов'язаних із травмою, та психічних розладів.

Сінгапурська влада відмовилася коментувати, чи залишаться діти в країні, чи повернуться до Індонезії.

Речниця МЗС Індонезії Івонн Мевенгканг повідомила BBC, що пріоритетом буде "захист дітей на основі принципу найкращих інтересів дитини".

Після такого довгого очікування на дитину Девід і Еллі не мають наміру легко розлучатися з Маркусом.

"Ми зробимо все, що можемо в межах закону, щоб залишити нашу дитину", - каже Девід.

Якщо Маркусові доведеться повернутися до Індонезії, він знайде спосіб всиновити хлопчика законним шляхом, додає він.

"Я не відмовлюся від нього, - пообіцяв Девід. - Будь-який батько чи мати боролися б до кінця".

Матеріал підготовлений за участю Юлії Сапутри та Асеанті Пахлеві